Військові та ветерани окрім зубопротезування можуть безоплатно отримати послуги із лікування зубів в межах пілотного проєкту “Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України”.

Пролікувати зуби нині можна в 100 стоматологічних закладах України, які мають договір із НСЗУ.  Отримати стоматологічну допомогу можна майже в усіх областях, окрім тимчасово окупованих Луганської області та Криму.

Найбільше стоматологічних закладів з договором у:

• Дніпропетровській області – 10,
• Полтавській та Чернігівській – по 9,
• Сумській та Харківській – по 8.

Щодня кількість закладів збільшується, адже укладення договорів продовжується.

Хто може отримати  комплексну стоматологічну допомогу безоплатно?

Отримати послуги з лікування зубів можуть:

• ветерани війни, особи з інвалідністю внаслідок війни;
• учасники бойових дій;
• військовослужбовці, які поки не отримали статус учасника бойових дій, але продовжують виконувати бойові завдання.

Послугу можна отримати як за направленням лікаря, так і за самозверненням.

На яку суму можна отримати стоматологічну допомогу?

Гранична вартість наданих медичних послуг із зуболікування (послуга №2) не може перевищувати 24 952 гривні.

Що безоплатно   гарантовано  військовослужбовцям та ветеранам в межах пакету за групою послуг №2 “Зуболікування”?

Послуги із лікування зубів включають такий обсяг медичної допомоги:

▪️ Проведення первинного огляду пацієнта/пацієнтки з оцінкою стану стоматологічного здоров’я.

▪️ Проведення рентгенологічних досліджень, зокрема:

• внутрішньоротової та/або позаротової рентгенографії, цифрової (радіовізіографії);
• ортопантомографії.

▪️ Надання стоматологічної допомоги,зокрема, як етап лікування та підготовки до зубопротезування):

• лікування карієсу та його ускладнень;
• лікування травматичних та нетравматичних ушкоджень зубів та їх опорного апарата;
• відновлення анатомічної форми зубів, включаючи встановлення стоматологічного штифта;
• хірургічне та нехірургічне видалення зубів.

▪️ Своєчасне знеболення на всіх етапах лікування під час надання стоматологічної допомоги (за потребою).

▪️ Надання невідкладної медичної допомоги пацієнту/пацієнтці, виклик бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги за потреби та надання невідкладної медичної допомоги до її прибуття.

▪️ Направлення пацієнта/пацієнтки для отримання спеціалізованої медичної допомоги, інших медичних послуг, у тому числі послуг із зубопротезування.

▪️ Дотримання принципів безбар’єрності та інклюзії при наданні медичної допомоги.

Як знайти стоматологію, де ветеран може лікувати зуби безоплатно?

Отримати медичні послуги із зуболікування  безоплатно військовослужбовці та ветерани можуть в закладах, які уклали договір з НСЗУ.

Є кілька варіантів, як знайти медичний заклад з договором:

1. Зателефонувати до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Скажіть оператору, в якій області хочете отримати послуги з лікування зубів. Оператор продиктує телефони та адреси стоматологічних закладів.
2. Або самостійно знайдіть медзаклад на онлайн-карті НСЗУ “Надавачі медичних послуг за напрямом “Зубопротезування окремих категорій осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України”.

У полі фільтрів зліва оберіть область або населений пункт. На сторінці залишаться відібрані заклади з інформацією про графік роботи, телефонами для зв’язку та адресою.

Шановні відвідувачі КНП «Міська стоматологічна поліклініка №7» ХМР, доводимо до Вашого відома перелік закладів охорони здоров’я, де можливо отримати безоплатну ургентну стоматологічну допомогу у м.Харків:

• Комунальне некомерційне підприємство «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська студентська лікарня» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська лікарня № 3» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська лікарня № 1» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська поліклініка № 6» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська поліклініка № 11» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська дитяча клінічна лікарня № 24» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська дитяча поліклініка № 2» Харківської міської ради;
• Комунальне некомерційне підприємство « Міська дитяча поліклініка № 23» Харківської міської ради.

Гранульоми являють собою порожнини, заповнені тканиною, що скупчилася (клітинами і лімфоцитами), і вкриті епітеліальним шаром, зазвичай вони утворюються поблизу ділянки щелепної кістки та/або ділянки м’яких тканин порожнини рота (ясен) в результаті некрозу пульпи зуба.

Кісти ж виникають при розвитку ускладнень гранульоми, що заповнюється рідиною (сироватка, кров, ексудат, гній). У наступних параграфах ми конкретно побачимо, які причини, симптоми і як відбувається експорт кіст і гранульом.

Причини кіст і гранульом

Кісти і гранульоми є частими ускладненнями, які зазвичай виникають на пізніх стадіях нелікованих запальних захворювань. Деякими з цих станів можуть бути пульпіт (запалення пульпи зуба), карієс або періодонтит.

Вони також можуть бути спричинені ускладненнями після невдалої операції на порожнині рота. Ці утворення являють собою не що інше, як захисні механізми, що використовуються організмом для протидії/обмеження поширення бактерій.

Симптоми кіст і гранульом

Кісти і гранульоми часто протікають безсимптомно, вислизаючи від уваги суб’єкта, але не завжди, в деяких випадках вони проявляють такі симптоми, як:

• Зубний біль
• Набряк ясен
• Нездужання
• Неприємний запах із рота
• Набряк нижньощелепної/верхньощелепної ділянки (тільки в разі кісти)
• Набряк губи (тільки при кісті)
• Рухливість зуба/зубів (тільки за наявності кісти)

У разі подальшого погіршення симптоми можуть поширитися на інші частини тіла, спричиняючи:

• Головний біль
• Збільшені лімфатичні вузли на шиї.
• Біль в оці

Оскільки кісти і гранульоми є утвореннями, які часто протікають у безсимптомній формі, трапляються випадки, коли діагностика відбувається через довгий час після їхнього виникнення. Тому в нашій стоматологічній клініці ми завжди рекомендуємо проводити періодичні огляди, щоб постійно тримати здоров’я порожнини рота під контролем і мати змогу поставити діагноз і якомога швидше втрутитися в разі виникнення проблем.

Кісти та гранульоми: чи потрібно видаляти зуб?

Перш ніж розпочати лікування кіст і гранульом, важливо мати чітке уявлення про ситуацію, щоб виключити інші патології.

Тому необхідна точна діагностика, що включає спеціальні рентгенологічні дослідження, які дадуть змогу фахівцеві визначити точне місце розташування і тип кісти/гранульоми, а в тих випадках, коли це буде визнано за потрібне, буде проведено біопсію з гістологічним дослідженням, що дасть змогу виключити, що (в разі кісти) це пухлиноподібне утворення.

Щойно стане відомий характер і тяжкість ураження, необхідне лікування, яке найбільше підходить для конкретного типу кісти або гранульоми. Проте лікування спрямоване на усунення причини ураження, тому, залежно від того, наскільки далеко зайшла інфекція, може знадобитися таке:

• Дренування – у легших випадках можливо, що цього достатньо для полегшення вигнання секрету, що заповнює кісти.
• Девіталізація зуба – чистка і стерилізація кореня зуба
• Апіектомія – видалення ураженої інфекцією ділянки кореня.
• Видалення зуба – тільки в найважчих випадках, коли зуб непоправно зіпсований.

Операції дренування, девіталізації та апікоектомії практично безболісні. Проте необхідно точно дотримуватися інструкцій, які фахівець надасть пацієнтові після операції, щоб місце зажило добре і можливість ускладнень була обмежена.

Здоров’я порожнини рота невіддільне від загального стану здоров’я, але підтримувати здоров’я порожнини рота в літньому віці безумовно складно

Проблеми зі здоров’ям порожнини рота у літніх людей

Невилікуваний карієс.

Майже у всіх дорослих (96%) у віці 65 років і старше був карієс; 1 з 5 має невилікуваний карієс.

Захворювання ясен.

Високий відсоток літніх людей страждає на захворювання ясен. Близько 2 з 3 (68%) дорослих віком 65 років і старше страждають на захворювання ясен. 4

Втрата зубів.

Майже кожен п’ятий дорослий у віці 65 років і старше втратив усі свої зуби. Повна втрата зубів трапляється вдвічі частіше серед дорослих у віці 75 років і старше (26%) порівняно з дорослими у віці 65-74 років (13%). Відсутність зубів або носіння зубних протезів може вплинути на харчування, оскільки люди без зубів або із зубними протезами часто надають перевагу м’якій їжі, яка легко пережовується, а не таким продуктам, як свіжі фрукти й овочі.

Рак порожнини рота.

Рак ротової порожнини (рак порожнини рота і глотки) насамперед діагностують у літніх людей; середній вік під час постановки діагнозу становить 62 роки.

Хронічне захворювання.

Люди з хронічними захворюваннями, такими як артрит, діабет, хвороби серця і хронічна обструктивна хвороба легень (ХОЗЛ), можуть бути більш схильні до розвитку захворювань ясен (пародонту), але вони рідше звертаються за стоматологічною допомогою, ніж дорослі без цих хронічних захворювань.

Карієс у пацієнтів похилого віку

• Міф: На карієс хворіють тільки школярі.
• Факт: Карієс може розвинутися в будь-якому віці.

Карієс – це проблема не тільки дітей. Він може виникнути доти, доки поки у вас є природні зуби. Зубний наліт – липка плівка з бактерій – може утворюватися на зубах. Зубний наліт виробляє кислоти, які з часом роз’їдають тверду зовнішню поверхню зуба й утворюють порожнину.

Небезпека загрожує навіть тим зубам, які вже мають пломби. Зубний наліт може накопичуватися під сколеною пломбою і спричинити новий карієс. А якщо ясна відійшли від зубів (так звана рецесія ясен), то оголені коріння зубів також схильні до карієсу.

Профілактика карієсу в літньому віці

• Використовуйте зубну пасту, що містить фтор. Фтор може запобігти карієсу, а також лікувати ранній карієс. Він однаково корисний як для дорослих, так і для дітей. Обов’язково чистіть зуби двічі на день.
• Регулярно користуйтеся зубною ниткою, щоб видаляти наліт із міжзубних проміжків.
• Відвідуйте стоматолога для планових оглядів. Якщо ви схильні до підвищеного ризику карієсу (наприклад, якщо у вас сухість у роті через ліки, які ви приймаєте), стоматолог або гігієніст повинен регулярно відвідувати лікаря.
• Користуйтеся ополіскувачем для порожнини рота в домашніх умовах.

Захворювання ясен у літньому віці

• Міф: Захворювання ясен – це просто частина процесу старіння.
• Факт: Можливо запобігти захворюванню ясен – воно не обов’язково має бути частиною не обов’язково бути частиною старості.

Захворювання ясен – це інфекція ясен і ясен, які утримують зуби на місці. Захворювання ясен розвивається, коли зубний наліт – липка плівка з бактерій – твердне і скупчується, утворюється уздовж і під лінією ясен. Цей наліт, званий зубним каменем або кальцифікатом, який неможливо видалити під час звичайного чищення зубів. Видалити його може тільки фахівець-стоматолог.

Захворювання ясен протікає у двох формах:

• Гінгівіт – легка форма, яка оборотна при дотриманні правил гігієни порожнини рота. При гінгвіті ясна червоніють, опухають і можуть легко кровоточити.
• Пародонтит – важча форма, яка може призвести до пошкодження м’яких тканин і кісток, що підтримують зуби.

За пародонтиту ясна відходять ясна відходять від зубів і утворюють простори (так звані “кишені”), у які потрапляє інфекція.

Якщо не проводити лікування, то кістки, ясна і тканини, що підтримують зуби руйнуються. Зрештою зуби можуть розхитатися, і їх доведеться видалити.

Профілактика захворювань ясен у літньому віці

Ось деякі заходи, яких можна вжити

• Чистіть зуби двічі на день (з використанням фторовмісної зубної пасти).
• Регулярно користуйтеся зубною ниткою, при цьому обов’язково (акуратно) проводьте ниткою нижче лінії ясен, щоб видалити зубний наліт до того, як він перетвориться на зубний камінь.
• Відвідуйте стоматолога для планових оглядів.
• Не паліть, не вживайте жувальний тютюн або нюхальний тютюн.

Сухість порожнини рота

• Міф: Сухість у роті – це природна частина процесу старіння. Вам просто потрібно просто навчитися з нею жити.
• Факт: Сухість у роті не є частиною процесу старіння як такого; важливо знайти причину сухості в роті.

Сухість у роті – це відчуття недостатньої кількості слини в роті.

До поширених причин сухості в роті у літніх людей належать побічні ефекти деяких лікарських препаратів і зневоднення. Сухість у роті може ускладнювати жувати, ковтати і навіть говорити. Відсутність слини також підвищує ризик розвитку карієсу або грибкових інфекцій у порожнині рота, оскільки слина допомагає утримувати шкідливі мікроорганізми. Слина допомагає стримувати розвиток шкідливих мікроорганізмів.

Важливо знати, що сухість у роті не є частиною процесу старіння сама по собі. Однак багато літніх людей приймають ліки, які можуть пересушувати порожнину рота.

Ось деякі причини сухості в роті:

• Побічні ефекти ліків.
• Слинні залози можуть виробляти менше слини. Ліки від підвищеного кров’яного тиску, депресії та проблем із контролем сечового міхура часто викликають сухість у роті.
• Зневоднення. Люди похилого віку більш схильні до зневоднення, ніж молоді люди.
• Променева терапія. Слинні залози можуть бути пошкоджені, якщо вони зазнають опромінення під час лікування раку.
• Хіміотерапія. Препарати, що використовуються для лікування раку, можуть зробити слину густішою, згущуватися, спричиняючи відчуття сухості в роті.
• Пошкодження нервів. Травма голови або шиї може призвести до пошкодження нервів, які повідомляють слинним залозам про необхідність виділення слини.

Куріння і стан порожнини рота в літньому віці

• Міф: Якщо ви не вживаєте жувальний тютюн, вам не варто турбуватися про рак порожнини рота і горла.
• Факт: Не тільки бездимний тютюн може збільшує шанси захворіти на ці види раку.

Ось що піддає ризику захворювань порожнини рота в літньому віці.

• Тютюн і алкоголь. Вживання тютюну в будь-якому вигляді, включно з палінням сигарет. Рясне вживання алкоголю також підвищує шанси розвитку захворювання. Причому вживання тютюну та алкоголю становить набагато більший ризик, ніж вживання тільки однієї з цих речовин.
• Деякі типи вірусу папіломи людини (ВПЛ). Хоча багато людей піддаються впливу ВПЛ у порожнині рота, організм зазвичай очищається від вірусу. Однак у деяких людей вірус не зникає, що піддає їх ризику раку горла.
• Вік. Імовірність розвитку раку порожнини рота і горла збільшується з віком з віком. 

Більшість людей з цими видами раку на момент встановлення діагнозу перебувають у віці 55 років і старше.

Дуже важливо виявити рак порожнини рота та горла на ранній стадії, оскільки лікування найкраще допомагає, поки хвороба ще не поширилася. Біль може бути раннім симптомом захворювання. Тому будьте уважні до будь-яких змін у ротовій порожнині в роті, особливо якщо ви курите або п’єте.

Симптоми, коли потрібна допомога стоматолога

Якщо протягом більш ніж двох тижнів у вас спостерігаються будь-які з наведених нижче симптомів, обов’язково зверніться до стоматолога або лікаря:

• Болючість, роздратування, припухлість чи щільний наліт у роті, на губах чи горлі
• Білий чи червоний наліт у роті
• Біль у горлі чи відчуття, що щось застрягло у горлі чи захриплість
• Труднощі при жуванні, ковтанні або розмові
• Труднощі при русі щелепи чи мови
• Оніміння мови або інших ділянок порожнини рота
• Набрякання щелепи; у людей, що носять зубні протези, може виникнути відчуття, що протези стали незручними або не підходять за розміром
• Біль у вусі

Найчастіше ці симптоми не означають раку. Інфекція чи інша проблема можуть викликати самі симптоми. Однак важливо пройти тому, що якщо це рак, то його лікування буде більш успішним, якщо він виявлений на ранній стадії.

Інші корисні звички для літніх людей

Щоб ще більше поліпшити догляд за зубами у літніх людей, є й інші звички, які можна прищепити в повсякденному житті:

• Запобігання сухості в роті шляхом стимуляції слиновиділення за рахунок прийому солодощів без цукру або вживання твердої їжі.
• Не їжте липку їжу, яка може пошкодити зуби або протез.
• За можливості уникайте солодкої їжі, особливо перед сном.
• Обмежте або припиніть вживання тютюну та алкоголю.
• Постійно зволожуйте губи вазеліном або сонцезахисним кремом із какао.
• Лікуйте будь-які виразки в роті або виразки, які з’являються
• Зверніться до стоматолога, щоб якомога швидше позбутися проблем зі здоров’ям порожнини рота.

Видалення зуба може знадобитися з різних причин, включно з сильним травматичним ушкодженням або карієсом.

Що таке видалення зуба?

Видалення зуба – це стоматологічна процедура, під час якої зуб повністю витягується зі своєї зубної лунки. Іноді це називають “вириванням” зуба.

Коли рекомендується видалення зуба

Якщо зуб сильно пошкоджений і не підлягає відновленню, то може знадобитися видалення. Стоматолог може рекомендувати видалення зуба, якщо у вас:

Показання до процедури видалення зуба

Видалення зуба рекомендується в різних ситуаціях, коли зуб неможливо зберегти або він становить загрозу для здоров’я порожнини рота. Рішення про видалення зуба зазвичай приймається після ретельного обстеження стоматологом або хірургом-стоматологом. Ось загальні показання до процедури видалення зуба:

• Важкий карієс: коли карієс прогресує до такої міри, що структура зуба серйозно порушена, може знадобитися видалення.
• Прогресуюче захворювання ясен (захворювання пародонту).
• Ретиновані зуби мудрості. Зубам мудрості, або третім молярам, часто не вистачає місця для правильного прорізування. Ретиновані зуби мудрості можуть спричинити біль, інфекцію, пошкодження сусідніх зубів та інші ускладнення.
• Переповненість зубів. Ортодонтичне лікування, наприклад встановлення брекетів, може потребувати видалення зуба, щоб створити простір для правильного вирівнювання зубів.
• Травма або переломи. Зуби, які отримали важку травму або переломи, які неможливо ефективно вилікувати, можливо, доведеться видалити.
• Інфекція або абсцес. Щоб зупинити поширення інфекції, можливо, доведеться видалити інфекцію зуба, яку неможливо вилікувати за допомогою терапії кореневих каналів.
• Підготовка до ортодонтичного лікування. Зуби, які перешкоджають правильному ортодонтичному лікуванню, наприклад, зуби з сильним зміщенням, можуть бути видалені для полегшення ортодонтичних процедур.
• Неправильне розташування зубів. Зуби, які зміщені, повернуті або розташовані таким чином, що це впливає на прикус або функцію порожнини рота, можуть потребувати видалення.
• Невідновлювані зуби: якщо зуб сильно пошкоджений через карієс, травму або інші чинники і не може бути відновлений за допомогою стоматологічного лікування, видалення може бути найкращим варіантом.
• Надкомплектні зуби: зайві зуби, які викликають скупченість, впливають на інші зуби або заважають правильному функціонуванню порожнини рота, можуть бути видалені.
• Перед променевою терапією або трансплантацією органів. Якщо ви проходите променеву терапію голови або шиї або готуєтеся до трансплантації органів, може знадобитися видалення зубів у ділянці лікування, щоб знизити ризик зараження.
• Молочні зуби, які не випадають. Іноді молочні зуби не випадають природним шляхом, що перешкоджає прорізуванню постійних зубів. Для появи постійних зубів може знадобитися видалення.

Хто проводить видалення зуба?

Видалення зубів проводять стоматологи і деякі фахівці в галузі стоматології, такі як щелепно-лицьові хірурги і пародонтологи. Хоча стоматологи загального профілю виконують велику кількість вилучень, складніші випадки зазвичай направляються до щелепно-лицьових хірургів або пародонтологів.

Що відбувається перед видаленням зуба

• Стоматолог оцінює стан хворого зуба і ясен, що його оточують.
• Стоматолог також зробить рентгенівські знімки, щоб перевірити рівень кісткової тканини і визначити ступінь пошкодження.
• Обов’язково розкажіть стоматологу про будь-які ліки, вітаміни та добавки, які ви приймаєте, оскільки це може вплинути на проведення лікувальних заходів.

Варіанти седації та знеболювання в стоматології

Багато медичних установ пропонують седацію під час видалення зубів та інших стоматологічних процедур. Седація є чудовим варіантом для людей, які відчувають страх перед стоматологічними процедурами, або для тих, хто просто хоче почуватися комфортніше під час прийому. Седативні препарати, що використовуються в стоматології, включають:

Закис азоту. Відомий як “звеселяючий газ”, закис азоту являє собою газ, який вдихають через маску або носовий мундштук. Це хороший варіант для людей, яким потрібна легка седація.

Пероральна седація. Цей вид седації проводять перорально, зазвичай у вигляді таблеток, приблизно за годину до відвідування стоматолога. Зазвичай для цієї мети використовують такі препарати, як діазепам, мідазолам, триазолам і лоразепам. Пероральна седація може застосовуватися як самостійно, так і в поєднанні із закисом азоту або внутрішньовенною седацією. Дозування підбираються відповідно до ваших потреб. Людям, які обрали пероральну седацію, необхідно, щоб друг або член сім’ї відвіз їх на прийом і назад.

Внутрішньовенна седація. Вона рекомендується людям, які відчувають сильне стоматологічне занепокоєння, або тим, хто проходить тривалі процедури. Седативні та знеболювальні препарати, такі як мідазолам і меперидин, доставляються безпосередньо в кров по внутрішньовенній лінії. Внутрішньовенна седація – це найвищий рівень седації, який може бути отриманий в умовах стоматологічного кабінету. Людям, які обрали внутрішньовенну седацію, необхідно домовитися про водія в день проведення процедури.

У деяких випадках лікар-стоматолог може рекомендувати проведення загальної анестезії в умовах стаціонару. Цей варіант зазвичай застосовують у складних випадках, як-от реконструкція обличчя або операція, що коригує щелепу.

Що відбувається під час видалення зуба?

• Спочатку проводять місцеву анестезію, щоб знеболити уражений зуб і тканини ясен, що його оточують.
• Використовуючи спеціальні стоматологічні інструменти, лікар акуратно розхитує зуб і обережно витягує його з гнізда.
• Іноді для доступу до зуба може знадобитися зробити розріз ясен – особливо якщо зуб сильно зруйнований карієсом або відколовся біля лінії ясен.
• Після видалення зуба його гніздо очищають і дезінфікують.
• У деяких випадках стоматолог може встановити кістковий трансплантат, який допомагає запобігти втраті кісткової тканини в щелепі.
• Також можуть бути накладені шви, що сприяють загоєнню.

Що відбувається після видалення зуба?

Після завершення процедури лікар накладе на місце видалення зуба марлеву пов’язку і попросить вас закрити її за допомогою сильного і постійного тиску. Це допоможе сповільнити кровотечу, щоб утворився кров’яний згусток.

Які переваги видалення зуба

Видалення зуба дає низку переваг:

• Найголовніше – це зменшення кількості шкідливих бактерій, які можуть пошкодити зуби та ясна. Якщо не лікувати каріозний або пошкоджений зуб, він може завдати шкоди Вашій усмішці та спричинити ефект доміно.
• Видалення хворого зуба дає найкращі шанси на оптимальне здоров’я порожнини рота.
• Крім того, видалення зуба дає змогу практично відразу ж зняти зубний біль, особливо якщо зуб був сильно зруйнований або інфікований.

Ризики або ускладнення під час видалення зуба

Як і будь-яке хірургічне втручання, видалення зуба пов’язане з невеликим ризиком ускладнень. До них належать:

• Післяопераційна інфекція.
• Пошкодження нерва.
• Перфорація верхньощелепної пазухи.
• Тривале загоєння лунки зуба.

Побічні ефекти видалення зуба

Звичайні побічні ефекти після видалення зуба включають

• кровотеча,
• набряк
• дискомфорт.

Скільки часу потрібно для відновлення після видалення зуба?

Це залежить від складності вашого випадку.

• Однак більшість людей почуваються як зазвичай уже через кілька днів.
• Повернутися до звичайної діяльності протягом 48-72 годин, щелепній кістці зазвичай потрібно кілька тижнів для повного загоєння.
• Якщо ви плануєте замінити зуб на дентальний імплантат, вам, ймовірно, доведеться почекати кілька місяців, щоб забезпечити повне відновлення.

Подальший догляд за видаленим зубом

Після видалення зуба стоматолог дасть вам докладний список післяопераційних інструкцій. Ось деякі загальні рекомендації для якнайшвидшого одужання:

• Утримуйте місце видалення зуба в чистоті. Два-три рази на день акуратно обполіскуйте це місце протимікробним засобом для полоскання рота.
• Уникайте чистити зуби безпосередньо над місцем видалення зуба доти, доки стоматолог не скаже, що це безпечно.
• Усі інші ділянки чистіть звичайною щіткою і зубною ниткою.
• Приймайте всі ліки відповідно до інструкцій. Можна також приймати безрецептурні знеболювальні засоби, такі як ацетамінофен (парацетамол) та ібупрофен.
• Уникайте напруженої діяльності протягом щонайменше двох днів. Підвищена частота серцевих скорочень може призвести до посилення післяопераційної кровотечі та дискомфорту.
• Протягом перших 48-72 годин відмовтеся від відвідування тренажерного залу.

Що можна їсти після видалення зуба?

• Перші кілька днів уникайте твердої та хрусткої їжі.
• Запасіться в холодильнику і коморі м’якими продуктами, такими як рис, макарони, яйця, йогурт і яблучне пюре.
• Також слід уникати пиття через соломинку, оскільки це може призвести до зміщення кров’яних згустків і утворення сухих кишень.

Коли я зможу повернутися на роботу?

Більшість людей можуть повернутися до роботи або навчання вже через день-два. Якщо ваша робота пов’язана з підняттям важких предметів або фізичною працею, можливо, вам доведеться взяти кілька додаткових днів перерви.

Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раком, що організовується Міжнародним союзом боротьби з раком. Метою проведення цього Дня є нагадування про те, наскільки небезпечні і поширені зараз онкологічні захворювання, привернення уваги до профілактики, раннього виявлення та лікування цього захворювання.

Поточна тема Всесвітнього дня боротьби з раком – “Усунути прогалини у догляді”, проводиться вже третій та останній рік. Ця кампанія спрямована на вирішення питань рівності у лікуванні раку, навіть коли ці послуги доступні, багато людей стикаються з перешкодами в отриманні необхідної допомоги.

За 2023 рік у м. Харкові виявлено 1976 нових випадків (у 2022 році – 1018) онкологічних захворювань (захворюваність на 166,6 на 100 тис. населення). Серед провідних локалізацій патології виявилися:

– рак молочної залози – 285 випадків (захворюваність 24,0 на 100 тис.населення);

– рак трахеї, бронхів, легенів – 169 випадків (захворюваність 14,2 на 100 тис.населення);

– рак ободової кишки та шлунку – 152 та 89 випадків відповідно (захворюваність 12,8 та 7,5 на 100 тис. населення);

– рак передміхурової залози – 147 випадків (захворюваність 12,3 на 100 тис.населення);

– рак тіла матки – 129 випадків (захворюваність 10,8 на 100 тис.населення);

– злоякісні новоутворення шкіри – 112 випадків (захворюваність 9,4 на 100 тис.населення); меланома шкіри – 62 випадка (захворюваність 5,2 на 100 тис. населення);

– онкологічні захворювання іншої локалізації – 192 випадка (захворюваність 16,2 на 100 тис.населення).

Рак виникає в результаті трансформації нормальних клітин на пухлинні в результаті багатоетапного процесу, в ході якого передракове ураження переходить у злоякісну пухлину. Ці зміни відбуваються в результаті взаємодії між генетичними факторами (схильністю) та трьома категоріями зовнішніх факторів, до яких відносяться:

• фізичні канцерогени, такі як ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання;
• хімічні канцерогени, такі як азбест, компоненти тютюнового диму, афлатоксини (у вигляді домішок у складі харчових продуктів), миш’як (домішка у складі питної води) тощо;
• біологічні канцерогени, такі як герпесоподібний вірус Епштейна-Барра, вірус папіломи людини, віруси гепатитів B і C.

З віком захворюваність на рак різко зростає, що найімовірніше пов’язано з накопиченням факторів ризику розвитку певних форм раку. Загальне накопичення факторів ризику посилюється тенденцією зниження ефективності механізмів клітинної репарації в міру старіння людини.

Найчастіше клінічна картина більшості онкопатологій на початкових етапах є малоінформативною. Ознаки будуть змазаними, неявними, поки пухлина, що розросла, не буде порушувати роботу тих чи інших органів. На жаль, це відбувається на пізніх етапах онкопатології, коли досить проблематично ввести процес у стійку ремісію.

І все ж таки існує ряд симптомів, які не можна ігнорувати:

– кашель, що не проходить протягом місяця, особливо з мокротою з кривавими прожилками;

– зміни з боку молочних залоз, а саме: ущільнення в грудях, зміна форми грудей або соска, його асиметрія. Також насторожити повинні виділення із соска, утворення на шкірі молочних залоз (виразки, лущення);

– збільшення лімфатичних вузлів. На тлі інфекційних процесів спостерігається збільшення та/або ущільнення лімфовузлів. Через місяць структура повертається до початкових розмірів. Якщо ущільнення зберігаються, зверніться до лікаря;

– видозміна родимки, такі як швидке збільшення її розмірів, нечіткість країв, зміна забарвлення, повинні насторожити і є приводом для звернення до дерматолога;

– порушення сечовипускання. У чоловіків скарги на труднощі з вільним відходженням сечі, домішки крові часом викликані онкопатологією передміхурової залози, сечового міхура;

– порушення ковтання є однією з перших ознак раку стравоходу;

– патологічні виділення, домішки крові в калових масах, сечі, кровотечі;

– безпричинна втрата ваги, загальна слабкість, зниження апетиту, зміна уподобань у їжі (відраза до деяких продуктів), озноб, безпричинне підвищення температури тіла.

Досить часто онкопроцес дається взнати лише на термінальних (пізніх) стадіях, коли актуальним буде лише симптоматичне лікування. Медичною спільнотою розроблено спеціальні діагностичні програми – скринінгові дослідження, які дозволяють своєчасно виявити новоутворення. Чим раніше патологія буде виявлена, тим більше шансів на благополучний прогноз хвороби.

Лікарі рекомендують такі скринінгові дослідження:

– мамографічний скринінг раку молочної залози у жінок;

– цитологічний скринінг передраку та раку шийки матки;

– скринінг раку та передраку товстої кишки за допомогою тесту на приховану кров;

– скринінг раку передміхурової залози: тест на простатичний специфічний антиген.

Первинна профілактика онкологічних захворювань має бути спрямована на виявлення та усунення чи ослаблення впливу несприятливих факторів довкілля. Більше 30% випадків захворюваності на рак можна запобігти шляхом виключення або мінімізації основних факторів ризику:

• вживання тютюну та алкоголю;
• зайва вага чи ожиріння;
• нераціональне харчування із вживанням в їжу недостатньої кількості фруктів та овочів;
• відсутність фізичної активності;
• хронічні інфекції, що викликаються, зокрема, вірусами гепатиту B і C, деякими типами вірусу папіломи людини;
• утримання від тривалого перебування на сонці та в соляріях.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога при онкозахворюваннях надається у КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Лісопаркова, 4, тел. (095)81-89-103, (098)06-95-545, та ДУ «Інститут медичної радіології та онкології НАМН України ім. С.П. Григор’єва», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Пушкінська, 82, тел.725-50-12.

Стійкість бактерій до антибіотиків спричиняє більше смертей, ніж ВІЛ або малярія. Тільки у США щорічно виникає понад 2,8 мільйона інфекцій, стійких до протимікробних препаратів.

Стійкість до антибіотиків виникає, коли бактерії набувають здатності “перемагати” ліки, призначені для їхнього знищення. Стійкі інфекції складно лікувати, інколи – неможливо.

Але українців така загроза не зупиняє зловживати антибіотиками. Часом через незнання, часом – “про всяк випадок”.  

– Про зловживання антибіотиками говорять дуже багато. Але українці все ще активно безконтрольно їх приймають. Чому так відбувається?

– Розуміння, коли їх приймати, а коли категорично не можна,  є навіть не у всіх лікарів.

Що таке антибіотики? Олександр Флемінг синтезував в 1943 році пеніцилін, який долає бактерії, за що отримав Нобелівську премію. І на той час здавалося, що питання вирішене, тобто ми зможемо вбити будь-яку бактерію.

Але ще під час своєї Нобелівської промови Флемінг говорив, що при порушенні дозування та нерегулярному застосуванні антибактеріальних препаратів бактерії можуть ставати резистентними, тобто нечутливими до антибіотиків. Ми з вами живемо у той час, коли це вже колосальна проблема.

Рівень резистентності, тобто нечутливості бактерій до антибактеріальних препаратів в Україні є чи не найгіршим у всьому європейському регіоні. Це пов’язано з неправильним застосуванням антибіотиків.

Найяскравіший приклад, коли під час пандемії COVID-19 більше ніж у 90% випадків призначали антибіотики.

Лікар має розуміти, що таке антибактеріальний препарат, і що він діє на бактерії, а не на вірус COVID-19.

– У чому шкідливість застосовування антибіотиків?

– Мільйони, мільярди бактерій живуть в нашому організмі. Частина бактерій, контактуючи з антибактеріальними препаратами, звісно, вмирає, а частина пристосовується, тому що вони також хочуть жити.

Ці мікроби розмножуються, наприклад у кишківнику. Чому говорю про кишківник? Тому що Ешерихія колі (кишкова паличка), Клебсієла пневмонії (паличка Фрідлендера) – це типові мешканці нашого шлунково-кишкового тракту і представники родини ентеробактерій. Вони вже взагалі не чутливі до антибіотиків.

Навіть сучасні антибіотики, які з’явилися декілька років тому на фармацевтичному ринку, вже не діють на паличку Фрідлендера.

– В Україні існує традиція – випити антибіотик про всяк випадок. Чи може людина самостійно зрозуміти, що їй потрібен антибіотик?

– Дуже невелике коло інфекційних бактеріальних захворювань можна визначити за симптомами. Вірусна інфекція може мати ті ж клінічні прояви. У більшості випадків потрібно робити аналіз крові. Це не стовідсоткова гарантія, але якщо ми бачимо підвищення рівня лейкоцитів та зміну деяких інших показників, це говорить про бактеріальну причину недуги.

Також можна здати аналіз на прокальцитонін (біомаркер для діагностики бактеріальних інфекцій). Це буде дешевше, ніж без потреби лікуватися антибіотиком. Тобто прості дослідження можуть дозволити встановити причину хвороби і допомогти прийняти рішення щодо застосування антибіотиків.

На превеликий жаль, частина лікарів первинної ланки досі вважають, що при підвищенні температури понад 38°C протягом трьох днів навіть в епідсезон, коли відбувається суттєве зростання вірусних інфекцій, через три дні треба призначати антибіотики. Але це не так.

– А які ще можуть бути наслідки, окрім резистентності, для людського організму при вживанні антибіотиків?

– Все просто. Царство небесне, вічний покой. Чим більше людина приймає антибіотиків, тим більше резистентних штамів з’являється. І коли в людини дійсно виникає бактеріальне ускладнення під час іншого захворювання, при ослабленні імунітету, при потраплянні до лікувального закладу ризик смерті зростає у 2-4 рази. Це показує величезна кількість клінічних досліджень.

Знову ж таки, важливий момент, про який ще Флемінг говорив – при застосуванні антибактеріальних препаратів дуже важливо дотримуватися дозування, часу між прийомами.

Важливо, щоб у крові підтримувалася відповідна концентрація антибіотика. Якщо препарат треба пити через кожні 8 годин, але ми пропустили один прийом, що відбувається? Концентрація антибактеріального препарату в крові знижується. І тут бактерії – “ура”, починають швидко розмножуватися, тому що концентрація їх не вбиває. Частина, може, гине, але інші швидко розмножуються – їм теж хочеться жити.

– Чим відрізняються сучасні антибіотики від того самого пеніциліну?

– Сучасні антибіотики, якщо говорити просто, це антибактеріальні препарати, які містять у своїй структурі певні речовини, що захищають структуру антибіотика від руйнування ферментами бактерій, які надають бактеріям резистентності.

Але, на превеликий жаль, ми маємо з кожним десятиліттям все менше і менше нових антибіотиків. Якщо, наприклад, у 80-ті роки минулого століття створили 16 нових антибіотиків, то на кінець 2022 року з’явилося всього чотири нових, і то насправді вони не дуже нові, просто їхній хімічний склад є більш ефективним.

– Є також усталена думка, що при ангіні і циститі потрібно лише лікування антибіотиками. Власне, тому їх люди обирають самостійно. Чи завжди це так?

– Це, по-перше, не завжди так, тому що ангіна може бути викликана не завжди бактеріями, а й вірусами, так само як і цистит. Тому слід звернутися до лікаря, здати прості аналізи.

Знову-таки, якщо ви вживали певні препарати протягом останніх 3-6 місяців, лікар може змінити групу антибіотиків, щоб уникнути ризику резистентності. Тобто в будь-якому випадку слід звернутися до лікаря, підтвердити бактеріальне походження захворювання і тоді вже приймати чи не приймати антибіотики.

– Тобто поширена думка про те, що якщо мені минулого разу виписали антибіотик, я можу його приймати наступного разу, бо він мені підходить, не працює?

– Це скоріш за все буде хибною думкою. Але питання у періоді. Якщо це було 15 років тому – вам можуть призначити той самий антибіотик. Якщо це було не так давно, 3-6 місяців тому, то дійсно є імовірність, що бактерія буде нечутлива до препарату.

– Тобто інформацію про антибіотики, які нещодавно вживали, варто зберігати, але це не йдеться про десятки років?

– Так, це декілька місяців.

– Чи потрібно приймати пробіотики після антибіотиків?

– Якщо ви дуже хочете підтримати фармбізнес, то потрібно. Це, звісно, жарт. Показання для застосування пробіотиків одне – це антибіотикоасоційована діарея. Антибіотики можуть вбивати зокрема “нормальні” бактерії, які живуть в кишківнику, що і спричиняє діарею. Але такі наслідки може діагностувати лише лікар та призначити відповідні препарати. В іншому разі пробіотики приймати не потрібно.

– Чому в людини може траплятися алергія на антибіотики?

– Якщо порівнювати різні лікарські засоби, то дійсно, на антибіотики частіше буває алергія. Найчастіше на В-лактамні антибіотики на пеніциліни.

Пацієнту варто пам’ятати, на який саме препарат була алергія та як вона проявлялася. Це дуже важливо, тому що наступне введення того ж препарату чи препарату з однієї групи може призвести до набагато тяжчих наслідків. Важливо обов’язково повідомляти про алергію лікарю або медичній сестрі. Тоді вам можуть призначити антибактеріальний препарат іншої групи.

– Чи змінилася в Україні ситуація з неконтрольованим вживанням антибіотиків після введення електронних рецептів?

– Проблема залишається, але важко сказати, наскільки вона змінилася, тому що резистентність зростає досить стрімко. У госпітальних умовах резистентність бактерій перевищує 50% до понад трьох груп антибіотиків. Це катастрофічні цифри.

Зараз наших захисників, яких ми відправляємо за кордон на лікування, європейські госпіталі просто ізолюють, тому що такої бактеріальної флори, яка виділяється від наших поранених, в Європі практично немає. Я вже говорив, що показники резистентності в нас чи не найгірші.

– Який міжнародний досвід боротьби з цією проблемою? Можливо, є конкретні кейси, які Україна запозичає?

– Ми напрацьовуємо національну стратегію. Була попередня стратегія, термін дії уже закінчився. Тісно співпрацюємо з міжнародними партнерами щодо ймовірних шляхів вирішення проблеми.

Основні заходи – це застосування антибіотиків лише за показаннями. Це запровадження заходів жорсткого інфекційного контролю, відсутність вільного доступу до антибактеріальних препаратів і, що дуже важливо, це обмеження використання антибіотиків у сільському господарстві – і в рослинництві, і у тваринництві. Це також має величезне значення щодо розповсюдження рівня резистентності.

Десятки тисяч тонн антибактеріальних препаратів використовуються у світі щороку саме у сільському господарстві. І тут також потрібен контроль. Наразі навряд чи він існує в Україні у немедичній сфері.

– Чому антибіотикорезистентність ще небезпечніша саме під час війни?

– Порушуються логістичні маршрути, принципи інфекційного контролю, порушується можливість застосування регулярного, постійного антибактеріальних препаратів. І фактор будь-якого збройного конфлікту, звичайно, війни в тому числі, є за визначенням одним із факторів розповсюдження резистентності.

– Який зв’язок між війною та антибіотикорезистентністю? 

– Переважно бійці на полі бою заражаються тими бактеріями, які чутливі до антибіотиків.

– Також Міністерство охорони здоров’я цьогоріч видало нормативний акт, який передбачає використання простих антибіотиків при бойовій травмі. Чому? Тому що для переживаної більшості поранень достатньо використання цефалоспоринів першого покоління, якщо ми говоримо про поранення черевної порожнини, грудної клітини з пошкодженням стравоходу тощо.

А от ті випадки, коли зі старту починають лікувати трьома-чотирма антибактеріальними препаратами поранених, коли немає жодної імовірності того, що рана забруднена резистентними або полірезистентними збудниками, якраз і призводить до появи резистентних бактерій.

– Ви вже називали декілька інфекцій, які практично не лікуються антибіотиками. Які ще бактерії важко піддаються лікуванню?

– Найбільш проблемні збудники – це Ацинетобактер бауманії, це Клебсієла пневмонії, Ешерихія колі і Паличка синьогнійна. Вони мають найвищий рівень резистентності не лише в Україні, але й у всьому світі. Ці бактерії можуть спричинити цілий спектр захворювань: від кишкових та урологічних інфекцій до запалень ран і гнійних процесів в організмі.

Пневмокок, основний збудник пневмонії, вже має резистентність 10%-25% навіть у країнах Європи до синтетичних пеніцилінів, чого не було 5 років тому.

– А чи є середовища, де їх найбільш імовірно підхопити?

– Найчастіше це відділення інтенсивної терапії. Але сьогодні їх також можна підхопити і у позалікарняних умовах.

Рекомендації для запобігання інфекціям та росту антимікробної резистентності дуже прості і знайомі кожному: дотримання гігієни, постійне спостереження за станом власного здоров’я та прийом лікарських засобів лише після спілкування з лікарем. Якщо вже пацієнту призначено антибіотики – необхідно дотримуватись графіку прийому та не припиняти прийом до кінця курсу.

Вже у 2050 році антибіотикорезистентність може забрати до 10 мільйонів життів щороку. Це означає, що ми можемо побачити, як від пневмонії помирають наші онуки.

Життя в постантибіотикову еру означає, що нам доведеться забути про багато досягнень медицини, адже без антибіотиків навіть найпростіші операції знову стануть смертельно небезпечними. Цього не можна допустити.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.

Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику.       Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.

Незважаючи на те, що починаючи з 2010 року, загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у світі постійно скорочувалась, ВІЛ-інфекція залишається головною проблемою охорони здоров’я в Європейському регіоні ВООЗ, а в східній його частині розвиток епідемії крокує найбільш стрімкими темпами в світі.

         Згідно з інформацією на сайті UNAIDS, гаслом Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом 2023 року є “Let Communities Lead”, що в перекладі означає «Нехай громади лідирують» або «Дозвольте громадам керувати». Це заклик до дії, щоб уможливити та підтримати громади в їхніх лідерських ролях. Світ може покласти край СНІДу, і громади стануть лідерами в цьому питанні. Нестача фінансування, політичні та регуляторні перешкоди, обмеження спроможностей та репресії проти громадянського суспільства та прав людини маргіналізованих спільнот перешкоджають прогресу послуг з профілактики та лікування ВІЛ. Якщо ці перешкоди будуть усунені, громадські організації зможуть додати ще більшого імпульсу глобальній відповіді на ВІЛ, просуваючи прогрес у напрямку припинення СНІДу:

• керівна роль громад має бути ключовою в усіх планах і програмах боротьби з ВІЛ, а також у їх формулюванні, бюджетуванні, реалізації, моніторингу та оцінці. «Нічого про нас без нас».
• керівні ролі громад повинні повністю та надійно фінансуватися, щоб забезпечити необхідне масштабування, а також отримувати належну підтримку та винагороду. «Не покінчити зі СНІДом дорожче, ніж покінчити з ним».
• необхідно усунути бар’єри на шляху до лідерських ролей громад.    Необхідне сприятливе регуляторне середовище, яке сприятиме ролі громад у наданні послуг з ВІЛ, забезпечить простір громадянського суспільства та захистить права людини всіх, включаючи маргіналізовані спільноти, для просування глобальної відповіді на ВІЛ. «Усувайте закони, які шкодять, створюйте закони, які розширюють повноваження».

Всесвітній день боротьби зі СНІДом у 2023 році під гаслом «Нехай громади керують» – це можливість поміркувати про прогрес, досягнутий на сьогоднішній день, підвищити обізнаність про виклики, які залишаються для досягнення цілей покінчити зі СНІДом до 2030 року, та мобілізувати всі зацікавлені сторони для спільного подвоєння зусиль для забезпечення успіху відповіді на ВІЛ.

Основні факти:

• • ВІЛ залишається серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, яка на сьогоднішній день налічує 40,4 мільйона життів і передається по всьому світу; 
  • при цьому в ряді країн зростає кількість нових випадків зараження, тоді як в минулому цей показник знижувався;
  • на кінець 2022 року в усьому світі налічувалося приблизно 39,0 мільйона  людей, які живуть з ВІЛ, дві третини (25,6 мільйона) з яких жили в Африканському регіоні ВООЗ;
  • у 2022 році 630 000 [480 000–880 000] людей померли від причин, пов’язаних з ВІЛ, і було зареєстровано 1,3 мільйона  нових випадків ВІЛ-інфекції;
  • ліків від ВІЛ-інфекції не існує. Однак, оскільки доступ до ефективної профілактики, діагностики, лікування та догляду за ВІЛ-інфекцією зріс, ВІЛ-інфекція стала керованим хронічним захворюванням, і люди, які живуть з ВІЛ, можуть прожити довге та здорове життя;
  • ВООЗ, Глобальний фонд та ЮНЕЙДС розробили власні глобальні стратегії боротьби з ВІЛ, узгоджені з ціллю ЦСР 3.3 щодо припинення епідемії ВІЛ до 2030 року;
  • для досягнення цієї мети 95% всіх людей, які живуть з ВІЛ, повинні знати свій статус, 95% з них повинні отримувати життєво важливу антиретровірусну терапію (АРТ), а 95% людей, які живуть з ВІЛ на лікуванні, повинні досягти пригнічення вірусного навантаження, що покращить стан їхнього здоров’я та знизить ризик подальшої передачі ВІЛ. У 2022 році ці показники становили 86%, 89%  та 93% відповідно;

• серед усіх людей, які живуть з ВІЛ, 86% знали про свій статус, 76%  отримували антиретровірусну терапію, а 71% досягли пригнічення вірусного навантаження.

В Україні від початку року станом на 01.10.2023 зареєстровано 2 464 випадки захворювання на ВІЛ/СНІД (6,0 на 100 000 населення), що на 13% більше показника аналогічного періоду 2022 року, за рахунок Харківської (+ 348%), Сумської (+ 133%) та Кіровоградської (+ 59%) областей. Найбільше знизився показник захворюваності за даними офіційної реєстрації у Херсонській (– 69%), Чернігівській (– 52%), Запорізькій (– 22%) областях.

В Харківській області за 9 місяців 2023 року зареєстровано ВІЛ-інфікованих 472 особи (за аналогічний період 2022 року – 197) та 206 хворих на СНІД (за аналогічний період 2022 року – 59).

В Україні за дев’ять місяців 2023 року зареєстровано 1 077 смертей від СНІДу. Показник смертності становить 2,6 на 100 000 населення. Найвищу смертність зареєстровано в Одеській (10,3), Дніпропетровській (7,2) та Кіровоградській (4,6) областях. Для аналогічного періоду 2022 року показник смертності становив 2,3 на 100 000 населення (Тпр + 13,8%).

Тимчасова втрата адміністративного контролю над частиною території України унеможливлює отримання повної інформації про рівень ураження всього населення, тому, як і минулого року, показники не повністю охоплюють дані Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, АР Крим та м. Севастополь. Але система епіднагляду продовжує забезпечувати виконання поставлених завдань, зокрема в контексті протидії ВІЛ/СНІДу: оперативно розв’язує проблеми із забезпечення повноти і якості даних щодо профілактичних послуг, тестування населення на ВІЛ-інфекцію, реєстрації випадків ВІЛ/СНІДу тощо.

ВІЛ-інфекція — це хронічне захворювання, що виникає внаслідок потрапляння в організм вірусу імунодефіциту людини. Вірус вражає імунну систему, порушує захисні функції організму та поступово робить його беззахисним перед іншими інфекціями та захворюваннями.

Як це працює? У здоровому організмі в разі потрапляння чужорідних тіл, вмикаються захисні функції імунної системи. Першими реагують Т-лімфоцити: розпізнають, що саме потрапило до організму, і передають інформацію про це В-лімфоцитам. В-лімфоцити синтезують антитіла, які борються з чужорідними антигенами. 

ВІЛ вражає Т-лімфоцити, а якщо конкретніше — клітини CD4. Імунітет людини просто не знає, що йому треба відповісти на загрозу і як це зробити. Без імунітету людина лишається беззахисною перед будь-якою інфекцією.

ВІЛ передається:

• через кров — при використанні нестерильних шприців, голок чи іншого інструментарію (найчастіше це трапляється при ін’єкційному введенні наркотичних речовин, але також ризикованими є процедури пірсингу і татуювань)
• статевим шляхом — при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах без презерватива (під час анального, вагінального та орального сексу)
• від матері до дитини під час вагітності, пологів і годування грудьми 

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові)
• через обійми, рукостискання, поцілунки
• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками)
• через укуси комах і контакти з тваринами

СНІДом називають комплекс захворювань, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунної системи при відсутності відповідного лікування. СНІД – це остання, смертельно небезпечна стадія ВІЛ-інфекції. На цьому етапі організм вже не в силах протистояти інфекційним захворюванням, і людина стає дуже вразливою: можуть проявитись одразу декілька опортуністичних інфекцій і супутніх захворювань.

З моменту інфікування до появи перших видимих симптомів може минути декілька років – весь цей час людина, яка живе з ВІЛ, може виглядати і почуватися добре. Водночас вона може передавати ВІЛ іншим, сама про це не підозрюючи! 

Однак з часом імунітет поступово слабшає. Вірус приховано руйнує дедалі більше клітин імунної системи: щоденно продукується 10 мільярдів нових вірусних частинок, що знищують 200 мільйонів захисних клітин. 

У 85-90% випадків прогресія ВІЛ без терапії складає 7–10 років. Більше 50% нових випадків ВІЛ-інфікування виявляють на останній чи передостанній клінічних стадіях. 

На ранніх стадіях ВІЛ не має жодних симптомів. Щоб зрозуміти, чи вірус є, необхідно пройти тест. 

Втім на сьогодні досліджено певні клінічні симптоми, що можуть вказувати на наявність ВІЛ: лихоманка чи діарея без очевидних причин, що триває більше місяця, безпричинна втрата ваги, порушення роботи нирок, часте перенесення тяжких бактеріальних інфекцій, стрімке зниження гостроти зору та інші ознаки.

Антиретровірусна терапія (АРТ) уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу. З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося в 10 разів. АРТ не просто продовжує життя ВІЛ-інфікованих – вона дає їм змогу почуватися здоровими, повноцінно жити, професійно самореалізовуватись, створювати сім’ї. 

ВІЛ-послуги в Україні попри війну надаються з урахуванням сучасних міжнародних стратегій UNAIDS, ВООЗ, CDC, відповідно до клінічних протоколів і стандартів медичної допомоги, що ґрунтуються на доказовій медицині, у тісній співпраці з державним і громадським сектором.

У 2021 році Україна повністю перейшла на фінансування послуг з профілактики ВІЛ та медичної допомоги з державного бюджету.

Крім того, було повністю забезпечено повноту, обмін даними та верифікацію даних і забезпечено функціонування Медичної інформаційної  системи соціально значущих хвороб.

Розроблено алгоритм збору та обміну інформацією щодо видачі АРТ для медичних закладів, які відключені від Системи соціально значущих хвороб через зайнятість, проблеми з телекомунікаційним зв’язком (інтернет, телефонний зв’язок) або перебої в електропостачанні.

Також було розроблено інструкцію щодо  отримання АРТ ВПО за місцем фактичного перебування. Вдалося повернути пацієнтів під медичне спостереження через різноманітні мобільні додатки (телефон, Viber, WhatsApp, Telegram тощо), що дозволило від початку війни перепідтвердити дані у 67 тис. пацієнтів.

Подбали й про можливість отримання послуг з ВІЛ для українців за кордоном. Спільно  міжнародними партнерами (EACS, ECEE, CHIP, WHO)  розроблено стандартизований протокол клінічного ведення та обміну медичними даними для людей, які живуть з ВІЛ, серед переселенців з України. 

Знайти вичерпну інформацію про можливість отримати ВІЛ-послуги в Україні та за кордоном можна також на ресурсах: help24.org.ua, чат-бот #АРТпоруч, онлайн-платформа findart.phc.org.ua, лінія допомоги при ВІЛ та ТБ.

  Нині в Україні діє 383 медичних закладів, які надають послуги за пакетом “Медична допомога особам з ВІЛ”.

 Станом на 28 жовтня 2023 року 12 підприємств/закладів охорони здоров’я Харківської області і м. Харкова уклали договори з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом “Медична допомога особам з ВІЛ”.

Знайти медичні заклади, які надають допомогу за напрямом “Медична допомога особам з ВІЛ”, можна на сайті НСЗУ – відкрити розділ “Е-дані” за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”  . На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в  “Групі послуг” –  пакет  «Діагностика, лікування та супровід осіб з ВІЛ (та підозрою на ВІЛ)». Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.

  Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором. 

  У 2021 році кількість людей, які отримували АРТ в Україні на підконтрольних уряду територіях, сягала 130 239, у 2022-му – 121 289, в 2023-му (за 9 місяців) – 121 623. На сьогодні забезпечено безперервність надання антиретровірусної терапії. Завдяки підтримці PEPFAR та Глобального фонду забезпечено достатній запас АРВ-препаратів для здійснення видачі АРВ-препаратів на руки пацієнтам на 6-12 місяців (видача препаратів на  6 та більше місяців – 32% пацієнтів; 3-5 місяців – 60%). Утримання в АРТ за 12 місяців склало 85%, а це – стабільний показник протягом останніх років.

Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) – новітній метод запобігання інфікування ВІЛ, який впроваджується в Україні з 2018 року, а в Європі та північній Америці став популярним значно раніше. Також зустрічається альтернативна назва англійською мовою: PrEP – pre-exposure prophylaxis.

ДКП – це прийом пігулок, які найчастіше містять 2 препарати: емтрицитабін і тенофовір. Їх слід вживати до тих пір, поки існує високий ризик інфікування ВІЛ. ДКП працює як щит, який не дає ВІЛ виживати в організмі людини. Препарати попереджають вбудовування ВІЛ в геном імунних клітин і вірус втрачає можливість розмножуватись.

ДКП призначають людям, які не мають ВІЛ, і в той же час мають високий ризик інфікування. Про свій ризик можете дізнатись тут. Наша держава — одна з 68 країн світу, що запровадили в себе цей спосіб профілактики вірусу імунодефіциту.

Ви можете звернутись за ДКП, якщо маєте статеві стосунки з ВІЛ-позитивним партнером/-кою, і у вашій парі:партнер/-ка не приймає АРТ; 

• партнер/-ка приймає АРТ, але ще не досяг/-ла вірусологічної супресії;
• партнер/-ка допускає пропуски у прийомі АРТ;
• ви не обговорюєте лікування ВІЛ і результати обстежень;
• є сумніви щодо ефективності лікування ВІЛ-інфекції;
• у вас бувають інші статеві партнери;
• також можна звернутись за ДКП, якщо впродовж останніх 6 місяців у вас та/або вашого партнера/-ки були прояви ризикованої поведінки;

• статеві контакти без презерватива з більш ніж одним партнером;
• статеві контакти з людиною з невідомим ВІЛ-статусом та/або високим ризиком інфікування ВІЛ;
• вживання ін’єкційних наркотиків;
• поява інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• застосування постконтактної профілактики ВІЛ;

ДКП є додатковим медикаментозним способом профілактики ВІЛ, який входить до комплексу профілактичних послуг. Понад 2000 чоловіків та жінок із різних куточків України щоденно вживають свою пігулку захисту — антиретровірусні профілактичні препарати. Такими є дані Центру громадського здоров’я України.

Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю. Головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно: 

• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців; 
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування; 
• застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. 
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; 
• тестування рекомендовано проходити через 3 місяці після ризикованого випадку і щонайменше раз в 6 місяців при регулярному практикуванні ризикованої поведінки.

Тестування на ВІЛ в Україні є добровільним, безкоштовним, конфіденційним, а за бажанням – анонімним. Ніхто не має права розголошувати Ваш статус третім особам. Людина, яка живе з ВІЛ, ні в якому разі не буде залучена до лікування примусово за результатами тесту.

Регулярне тестування на ВІЛ (рекомендовано двічі на рік) вбереже здоров’я вам і вашим близьким!

Де пройти тест? 

• у свого сімейного лікаря, педіатра чи терапевта;
• у кабінетах “Довіри”, кабінетах інфекційних захворювань поліклініки або консультаційно-діагностичного центру;
• центрах профілактики та боротьби зі СНІДом, представництвах профільних громадських організацій; 
• в мобільних амбулаторіях.

Тестування на ВІЛ не передбачає жодних попередніх приготувань. Для виявлення вірусу в Україні найчастіше використовують:

•    ІФА-тест на основі крові з вени (в лабораторних умовах); 
•    експрес-тест на основі аналізу крові з пальця; 
•    також з 2018 року в українських аптеках стали доступні експрес-тести на ВІЛ, що базуються на аналізі слини;

Діагностика і лікування ВІЛ відбувається згідно оновлених стандартів МОЗ України.  

Аналіз крові показує наявність ВІЛ через 3 місяці після інфікування. Перед тим триває інкубаційний період або так званий “період вікна” – проміжок часу, коли антитіла до вірусу ще не виявляються швидкими тестами, але людина вже може передавати вірус іншим.         

Постконтактна профілактика ВІЛ

Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові.

Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.

Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту. 

Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів. Детальніше про план дій при потенційному інфікуванні та рівень ризику інфікування залежно від виду контакту за посиланням 

            Краще попередити інфікування, ніж лікуватись!