Щорічно 4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби з раком, що організовується Міжнародним союзом боротьби з раком. Метою проведення цього Дня є нагадування про те, наскільки небезпечні і поширені зараз онкологічні захворювання, привернення уваги до профілактики, раннього виявлення та лікування цього захворювання.

Поточна тема Всесвітнього дня боротьби з раком – “Усунути прогалини у догляді”, проводиться вже третій та останній рік. Ця кампанія спрямована на вирішення питань рівності у лікуванні раку, навіть коли ці послуги доступні, багато людей стикаються з перешкодами в отриманні необхідної допомоги.

За 2023 рік у м. Харкові виявлено 1976 нових випадків (у 2022 році – 1018) онкологічних захворювань (захворюваність на 166,6 на 100 тис. населення). Серед провідних локалізацій патології виявилися:

– рак молочної залози – 285 випадків (захворюваність 24,0 на 100 тис.населення);

– рак трахеї, бронхів, легенів – 169 випадків (захворюваність 14,2 на 100 тис.населення);

– рак ободової кишки та шлунку – 152 та 89 випадків відповідно (захворюваність 12,8 та 7,5 на 100 тис. населення);

– рак передміхурової залози – 147 випадків (захворюваність 12,3 на 100 тис.населення);

– рак тіла матки – 129 випадків (захворюваність 10,8 на 100 тис.населення);

– злоякісні новоутворення шкіри – 112 випадків (захворюваність 9,4 на 100 тис.населення); меланома шкіри – 62 випадка (захворюваність 5,2 на 100 тис. населення);

– онкологічні захворювання іншої локалізації – 192 випадка (захворюваність 16,2 на 100 тис.населення).

Рак виникає в результаті трансформації нормальних клітин на пухлинні в результаті багатоетапного процесу, в ході якого передракове ураження переходить у злоякісну пухлину. Ці зміни відбуваються в результаті взаємодії між генетичними факторами (схильністю) та трьома категоріями зовнішніх факторів, до яких відносяться:

• фізичні канцерогени, такі як ультрафіолетове та іонізуюче випромінювання;
• хімічні канцерогени, такі як азбест, компоненти тютюнового диму, афлатоксини (у вигляді домішок у складі харчових продуктів), миш’як (домішка у складі питної води) тощо;
• біологічні канцерогени, такі як герпесоподібний вірус Епштейна-Барра, вірус папіломи людини, віруси гепатитів B і C.

З віком захворюваність на рак різко зростає, що найімовірніше пов’язано з накопиченням факторів ризику розвитку певних форм раку. Загальне накопичення факторів ризику посилюється тенденцією зниження ефективності механізмів клітинної репарації в міру старіння людини.

Найчастіше клінічна картина більшості онкопатологій на початкових етапах є малоінформативною. Ознаки будуть змазаними, неявними, поки пухлина, що розросла, не буде порушувати роботу тих чи інших органів. На жаль, це відбувається на пізніх етапах онкопатології, коли досить проблематично ввести процес у стійку ремісію.

І все ж таки існує ряд симптомів, які не можна ігнорувати:

– кашель, що не проходить протягом місяця, особливо з мокротою з кривавими прожилками;

– зміни з боку молочних залоз, а саме: ущільнення в грудях, зміна форми грудей або соска, його асиметрія. Також насторожити повинні виділення із соска, утворення на шкірі молочних залоз (виразки, лущення);

– збільшення лімфатичних вузлів. На тлі інфекційних процесів спостерігається збільшення та/або ущільнення лімфовузлів. Через місяць структура повертається до початкових розмірів. Якщо ущільнення зберігаються, зверніться до лікаря;

– видозміна родимки, такі як швидке збільшення її розмірів, нечіткість країв, зміна забарвлення, повинні насторожити і є приводом для звернення до дерматолога;

– порушення сечовипускання. У чоловіків скарги на труднощі з вільним відходженням сечі, домішки крові часом викликані онкопатологією передміхурової залози, сечового міхура;

– порушення ковтання є однією з перших ознак раку стравоходу;

– патологічні виділення, домішки крові в калових масах, сечі, кровотечі;

– безпричинна втрата ваги, загальна слабкість, зниження апетиту, зміна уподобань у їжі (відраза до деяких продуктів), озноб, безпричинне підвищення температури тіла.

Досить часто онкопроцес дається взнати лише на термінальних (пізніх) стадіях, коли актуальним буде лише симптоматичне лікування. Медичною спільнотою розроблено спеціальні діагностичні програми – скринінгові дослідження, які дозволяють своєчасно виявити новоутворення. Чим раніше патологія буде виявлена, тим більше шансів на благополучний прогноз хвороби.

Лікарі рекомендують такі скринінгові дослідження:

– мамографічний скринінг раку молочної залози у жінок;

– цитологічний скринінг передраку та раку шийки матки;

– скринінг раку та передраку товстої кишки за допомогою тесту на приховану кров;

– скринінг раку передміхурової залози: тест на простатичний специфічний антиген.

Первинна профілактика онкологічних захворювань має бути спрямована на виявлення та усунення чи ослаблення впливу несприятливих факторів довкілля. Більше 30% випадків захворюваності на рак можна запобігти шляхом виключення або мінімізації основних факторів ризику:

• вживання тютюну та алкоголю;
• зайва вага чи ожиріння;
• нераціональне харчування із вживанням в їжу недостатньої кількості фруктів та овочів;
• відсутність фізичної активності;
• хронічні інфекції, що викликаються, зокрема, вірусами гепатиту B і C, деякими типами вірусу папіломи людини;
• утримання від тривалого перебування на сонці та в соляріях.

У м. Харкові спеціалізована медична допомога при онкозахворюваннях надається у КНП «Обласний центр онкології», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Лісопаркова, 4, тел. (095)81-89-103, (098)06-95-545, та ДУ «Інститут медичної радіології та онкології НАМН України ім. С.П. Григор’єва», розташованому за адресом: м. Харків, вул. Пушкінська, 82, тел.725-50-12.

Стійкість бактерій до антибіотиків спричиняє більше смертей, ніж ВІЛ або малярія. Тільки у США щорічно виникає понад 2,8 мільйона інфекцій, стійких до протимікробних препаратів.

Стійкість до антибіотиків виникає, коли бактерії набувають здатності “перемагати” ліки, призначені для їхнього знищення. Стійкі інфекції складно лікувати, інколи – неможливо.

Але українців така загроза не зупиняє зловживати антибіотиками. Часом через незнання, часом – “про всяк випадок”.  

– Про зловживання антибіотиками говорять дуже багато. Але українці все ще активно безконтрольно їх приймають. Чому так відбувається?

– Розуміння, коли їх приймати, а коли категорично не можна,  є навіть не у всіх лікарів.

Що таке антибіотики? Олександр Флемінг синтезував в 1943 році пеніцилін, який долає бактерії, за що отримав Нобелівську премію. І на той час здавалося, що питання вирішене, тобто ми зможемо вбити будь-яку бактерію.

Але ще під час своєї Нобелівської промови Флемінг говорив, що при порушенні дозування та нерегулярному застосуванні антибактеріальних препаратів бактерії можуть ставати резистентними, тобто нечутливими до антибіотиків. Ми з вами живемо у той час, коли це вже колосальна проблема.

Рівень резистентності, тобто нечутливості бактерій до антибактеріальних препаратів в Україні є чи не найгіршим у всьому європейському регіоні. Це пов’язано з неправильним застосуванням антибіотиків.

Найяскравіший приклад, коли під час пандемії COVID-19 більше ніж у 90% випадків призначали антибіотики.

Лікар має розуміти, що таке антибактеріальний препарат, і що він діє на бактерії, а не на вірус COVID-19.

– У чому шкідливість застосовування антибіотиків?

– Мільйони, мільярди бактерій живуть в нашому організмі. Частина бактерій, контактуючи з антибактеріальними препаратами, звісно, вмирає, а частина пристосовується, тому що вони також хочуть жити.

Ці мікроби розмножуються, наприклад у кишківнику. Чому говорю про кишківник? Тому що Ешерихія колі (кишкова паличка), Клебсієла пневмонії (паличка Фрідлендера) – це типові мешканці нашого шлунково-кишкового тракту і представники родини ентеробактерій. Вони вже взагалі не чутливі до антибіотиків.

Навіть сучасні антибіотики, які з’явилися декілька років тому на фармацевтичному ринку, вже не діють на паличку Фрідлендера.

– В Україні існує традиція – випити антибіотик про всяк випадок. Чи може людина самостійно зрозуміти, що їй потрібен антибіотик?

– Дуже невелике коло інфекційних бактеріальних захворювань можна визначити за симптомами. Вірусна інфекція може мати ті ж клінічні прояви. У більшості випадків потрібно робити аналіз крові. Це не стовідсоткова гарантія, але якщо ми бачимо підвищення рівня лейкоцитів та зміну деяких інших показників, це говорить про бактеріальну причину недуги.

Також можна здати аналіз на прокальцитонін (біомаркер для діагностики бактеріальних інфекцій). Це буде дешевше, ніж без потреби лікуватися антибіотиком. Тобто прості дослідження можуть дозволити встановити причину хвороби і допомогти прийняти рішення щодо застосування антибіотиків.

На превеликий жаль, частина лікарів первинної ланки досі вважають, що при підвищенні температури понад 38°C протягом трьох днів навіть в епідсезон, коли відбувається суттєве зростання вірусних інфекцій, через три дні треба призначати антибіотики. Але це не так.

– А які ще можуть бути наслідки, окрім резистентності, для людського організму при вживанні антибіотиків?

– Все просто. Царство небесне, вічний покой. Чим більше людина приймає антибіотиків, тим більше резистентних штамів з’являється. І коли в людини дійсно виникає бактеріальне ускладнення під час іншого захворювання, при ослабленні імунітету, при потраплянні до лікувального закладу ризик смерті зростає у 2-4 рази. Це показує величезна кількість клінічних досліджень.

Знову ж таки, важливий момент, про який ще Флемінг говорив – при застосуванні антибактеріальних препаратів дуже важливо дотримуватися дозування, часу між прийомами.

Важливо, щоб у крові підтримувалася відповідна концентрація антибіотика. Якщо препарат треба пити через кожні 8 годин, але ми пропустили один прийом, що відбувається? Концентрація антибактеріального препарату в крові знижується. І тут бактерії – “ура”, починають швидко розмножуватися, тому що концентрація їх не вбиває. Частина, може, гине, але інші швидко розмножуються – їм теж хочеться жити.

– Чим відрізняються сучасні антибіотики від того самого пеніциліну?

– Сучасні антибіотики, якщо говорити просто, це антибактеріальні препарати, які містять у своїй структурі певні речовини, що захищають структуру антибіотика від руйнування ферментами бактерій, які надають бактеріям резистентності.

Але, на превеликий жаль, ми маємо з кожним десятиліттям все менше і менше нових антибіотиків. Якщо, наприклад, у 80-ті роки минулого століття створили 16 нових антибіотиків, то на кінець 2022 року з’явилося всього чотири нових, і то насправді вони не дуже нові, просто їхній хімічний склад є більш ефективним.

– Є також усталена думка, що при ангіні і циститі потрібно лише лікування антибіотиками. Власне, тому їх люди обирають самостійно. Чи завжди це так?

– Це, по-перше, не завжди так, тому що ангіна може бути викликана не завжди бактеріями, а й вірусами, так само як і цистит. Тому слід звернутися до лікаря, здати прості аналізи.

Знову-таки, якщо ви вживали певні препарати протягом останніх 3-6 місяців, лікар може змінити групу антибіотиків, щоб уникнути ризику резистентності. Тобто в будь-якому випадку слід звернутися до лікаря, підтвердити бактеріальне походження захворювання і тоді вже приймати чи не приймати антибіотики.

– Тобто поширена думка про те, що якщо мені минулого разу виписали антибіотик, я можу його приймати наступного разу, бо він мені підходить, не працює?

– Це скоріш за все буде хибною думкою. Але питання у періоді. Якщо це було 15 років тому – вам можуть призначити той самий антибіотик. Якщо це було не так давно, 3-6 місяців тому, то дійсно є імовірність, що бактерія буде нечутлива до препарату.

– Тобто інформацію про антибіотики, які нещодавно вживали, варто зберігати, але це не йдеться про десятки років?

– Так, це декілька місяців.

– Чи потрібно приймати пробіотики після антибіотиків?

– Якщо ви дуже хочете підтримати фармбізнес, то потрібно. Це, звісно, жарт. Показання для застосування пробіотиків одне – це антибіотикоасоційована діарея. Антибіотики можуть вбивати зокрема “нормальні” бактерії, які живуть в кишківнику, що і спричиняє діарею. Але такі наслідки може діагностувати лише лікар та призначити відповідні препарати. В іншому разі пробіотики приймати не потрібно.

– Чому в людини може траплятися алергія на антибіотики?

– Якщо порівнювати різні лікарські засоби, то дійсно, на антибіотики частіше буває алергія. Найчастіше на В-лактамні антибіотики на пеніциліни.

Пацієнту варто пам’ятати, на який саме препарат була алергія та як вона проявлялася. Це дуже важливо, тому що наступне введення того ж препарату чи препарату з однієї групи може призвести до набагато тяжчих наслідків. Важливо обов’язково повідомляти про алергію лікарю або медичній сестрі. Тоді вам можуть призначити антибактеріальний препарат іншої групи.

– Чи змінилася в Україні ситуація з неконтрольованим вживанням антибіотиків після введення електронних рецептів?

– Проблема залишається, але важко сказати, наскільки вона змінилася, тому що резистентність зростає досить стрімко. У госпітальних умовах резистентність бактерій перевищує 50% до понад трьох груп антибіотиків. Це катастрофічні цифри.

Зараз наших захисників, яких ми відправляємо за кордон на лікування, європейські госпіталі просто ізолюють, тому що такої бактеріальної флори, яка виділяється від наших поранених, в Європі практично немає. Я вже говорив, що показники резистентності в нас чи не найгірші.

– Який міжнародний досвід боротьби з цією проблемою? Можливо, є конкретні кейси, які Україна запозичає?

– Ми напрацьовуємо національну стратегію. Була попередня стратегія, термін дії уже закінчився. Тісно співпрацюємо з міжнародними партнерами щодо ймовірних шляхів вирішення проблеми.

Основні заходи – це застосування антибіотиків лише за показаннями. Це запровадження заходів жорсткого інфекційного контролю, відсутність вільного доступу до антибактеріальних препаратів і, що дуже важливо, це обмеження використання антибіотиків у сільському господарстві – і в рослинництві, і у тваринництві. Це також має величезне значення щодо розповсюдження рівня резистентності.

Десятки тисяч тонн антибактеріальних препаратів використовуються у світі щороку саме у сільському господарстві. І тут також потрібен контроль. Наразі навряд чи він існує в Україні у немедичній сфері.

– Чому антибіотикорезистентність ще небезпечніша саме під час війни?

– Порушуються логістичні маршрути, принципи інфекційного контролю, порушується можливість застосування регулярного, постійного антибактеріальних препаратів. І фактор будь-якого збройного конфлікту, звичайно, війни в тому числі, є за визначенням одним із факторів розповсюдження резистентності.

– Який зв’язок між війною та антибіотикорезистентністю? 

– Переважно бійці на полі бою заражаються тими бактеріями, які чутливі до антибіотиків.

– Також Міністерство охорони здоров’я цьогоріч видало нормативний акт, який передбачає використання простих антибіотиків при бойовій травмі. Чому? Тому що для переживаної більшості поранень достатньо використання цефалоспоринів першого покоління, якщо ми говоримо про поранення черевної порожнини, грудної клітини з пошкодженням стравоходу тощо.

А от ті випадки, коли зі старту починають лікувати трьома-чотирма антибактеріальними препаратами поранених, коли немає жодної імовірності того, що рана забруднена резистентними або полірезистентними збудниками, якраз і призводить до появи резистентних бактерій.

– Ви вже називали декілька інфекцій, які практично не лікуються антибіотиками. Які ще бактерії важко піддаються лікуванню?

– Найбільш проблемні збудники – це Ацинетобактер бауманії, це Клебсієла пневмонії, Ешерихія колі і Паличка синьогнійна. Вони мають найвищий рівень резистентності не лише в Україні, але й у всьому світі. Ці бактерії можуть спричинити цілий спектр захворювань: від кишкових та урологічних інфекцій до запалень ран і гнійних процесів в організмі.

Пневмокок, основний збудник пневмонії, вже має резистентність 10%-25% навіть у країнах Європи до синтетичних пеніцилінів, чого не було 5 років тому.

– А чи є середовища, де їх найбільш імовірно підхопити?

– Найчастіше це відділення інтенсивної терапії. Але сьогодні їх також можна підхопити і у позалікарняних умовах.

Рекомендації для запобігання інфекціям та росту антимікробної резистентності дуже прості і знайомі кожному: дотримання гігієни, постійне спостереження за станом власного здоров’я та прийом лікарських засобів лише після спілкування з лікарем. Якщо вже пацієнту призначено антибіотики – необхідно дотримуватись графіку прийому та не припиняти прийом до кінця курсу.

Вже у 2050 році антибіотикорезистентність може забрати до 10 мільйонів життів щороку. Це означає, що ми можемо побачити, як від пневмонії помирають наші онуки.

Життя в постантибіотикову еру означає, що нам доведеться забути про багато досягнень медицини, адже без антибіотиків навіть найпростіші операції знову стануть смертельно небезпечними. Цього не можна допустити.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щороку 1 грудня відповідно до рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та рішення Генеральної Асамблеї ООН, прийнятими 1988 року. З того часу минуло більше 30 років, але проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн світу.

Метою Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом є підвищення обізнаності населення про ВІЛ-інфекцію/СНІД і демонстрація міжнародної солідарності перед загрозою пандемії. Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це ще одна можливість дізнатися про факти щодо поширеності ВІЛ-інфекції і втілити знання у практику.       Якщо люди розуміють, як передається ВІЛ-інфекція, як їй можна запобігти та усвідомлюють сьогоднішню реальність життя з ВІЛ – вони можуть за допомогою цих знань дбати про власне здоров’я і здоров’я інших та толерантно ставитися до тих, хто живе з ВІЛ-інфекцією.

Незважаючи на те, що починаючи з 2010 року, загальна кількість нових випадків ВІЛ-інфекції у світі постійно скорочувалась, ВІЛ-інфекція залишається головною проблемою охорони здоров’я в Європейському регіоні ВООЗ, а в східній його частині розвиток епідемії крокує найбільш стрімкими темпами в світі.

         Згідно з інформацією на сайті UNAIDS, гаслом Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом 2023 року є “Let Communities Lead”, що в перекладі означає «Нехай громади лідирують» або «Дозвольте громадам керувати». Це заклик до дії, щоб уможливити та підтримати громади в їхніх лідерських ролях. Світ може покласти край СНІДу, і громади стануть лідерами в цьому питанні. Нестача фінансування, політичні та регуляторні перешкоди, обмеження спроможностей та репресії проти громадянського суспільства та прав людини маргіналізованих спільнот перешкоджають прогресу послуг з профілактики та лікування ВІЛ. Якщо ці перешкоди будуть усунені, громадські організації зможуть додати ще більшого імпульсу глобальній відповіді на ВІЛ, просуваючи прогрес у напрямку припинення СНІДу:

• керівна роль громад має бути ключовою в усіх планах і програмах боротьби з ВІЛ, а також у їх формулюванні, бюджетуванні, реалізації, моніторингу та оцінці. «Нічого про нас без нас».
• керівні ролі громад повинні повністю та надійно фінансуватися, щоб забезпечити необхідне масштабування, а також отримувати належну підтримку та винагороду. «Не покінчити зі СНІДом дорожче, ніж покінчити з ним».
• необхідно усунути бар’єри на шляху до лідерських ролей громад.    Необхідне сприятливе регуляторне середовище, яке сприятиме ролі громад у наданні послуг з ВІЛ, забезпечить простір громадянського суспільства та захистить права людини всіх, включаючи маргіналізовані спільноти, для просування глобальної відповіді на ВІЛ. «Усувайте закони, які шкодять, створюйте закони, які розширюють повноваження».

Всесвітній день боротьби зі СНІДом у 2023 році під гаслом «Нехай громади керують» – це можливість поміркувати про прогрес, досягнутий на сьогоднішній день, підвищити обізнаність про виклики, які залишаються для досягнення цілей покінчити зі СНІДом до 2030 року, та мобілізувати всі зацікавлені сторони для спільного подвоєння зусиль для забезпечення успіху відповіді на ВІЛ.

Основні факти:

• • ВІЛ залишається серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, яка на сьогоднішній день налічує 40,4 мільйона життів і передається по всьому світу; 
  • при цьому в ряді країн зростає кількість нових випадків зараження, тоді як в минулому цей показник знижувався;
  • на кінець 2022 року в усьому світі налічувалося приблизно 39,0 мільйона  людей, які живуть з ВІЛ, дві третини (25,6 мільйона) з яких жили в Африканському регіоні ВООЗ;
  • у 2022 році 630 000 [480 000–880 000] людей померли від причин, пов’язаних з ВІЛ, і було зареєстровано 1,3 мільйона  нових випадків ВІЛ-інфекції;
  • ліків від ВІЛ-інфекції не існує. Однак, оскільки доступ до ефективної профілактики, діагностики, лікування та догляду за ВІЛ-інфекцією зріс, ВІЛ-інфекція стала керованим хронічним захворюванням, і люди, які живуть з ВІЛ, можуть прожити довге та здорове життя;
  • ВООЗ, Глобальний фонд та ЮНЕЙДС розробили власні глобальні стратегії боротьби з ВІЛ, узгоджені з ціллю ЦСР 3.3 щодо припинення епідемії ВІЛ до 2030 року;
  • для досягнення цієї мети 95% всіх людей, які живуть з ВІЛ, повинні знати свій статус, 95% з них повинні отримувати життєво важливу антиретровірусну терапію (АРТ), а 95% людей, які живуть з ВІЛ на лікуванні, повинні досягти пригнічення вірусного навантаження, що покращить стан їхнього здоров’я та знизить ризик подальшої передачі ВІЛ. У 2022 році ці показники становили 86%, 89%  та 93% відповідно;

• серед усіх людей, які живуть з ВІЛ, 86% знали про свій статус, 76%  отримували антиретровірусну терапію, а 71% досягли пригнічення вірусного навантаження.

В Україні від початку року станом на 01.10.2023 зареєстровано 2 464 випадки захворювання на ВІЛ/СНІД (6,0 на 100 000 населення), що на 13% більше показника аналогічного періоду 2022 року, за рахунок Харківської (+ 348%), Сумської (+ 133%) та Кіровоградської (+ 59%) областей. Найбільше знизився показник захворюваності за даними офіційної реєстрації у Херсонській (– 69%), Чернігівській (– 52%), Запорізькій (– 22%) областях.

В Харківській області за 9 місяців 2023 року зареєстровано ВІЛ-інфікованих 472 особи (за аналогічний період 2022 року – 197) та 206 хворих на СНІД (за аналогічний період 2022 року – 59).

В Україні за дев’ять місяців 2023 року зареєстровано 1 077 смертей від СНІДу. Показник смертності становить 2,6 на 100 000 населення. Найвищу смертність зареєстровано в Одеській (10,3), Дніпропетровській (7,2) та Кіровоградській (4,6) областях. Для аналогічного періоду 2022 року показник смертності становив 2,3 на 100 000 населення (Тпр + 13,8%).

Тимчасова втрата адміністративного контролю над частиною території України унеможливлює отримання повної інформації про рівень ураження всього населення, тому, як і минулого року, показники не повністю охоплюють дані Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, АР Крим та м. Севастополь. Але система епіднагляду продовжує забезпечувати виконання поставлених завдань, зокрема в контексті протидії ВІЛ/СНІДу: оперативно розв’язує проблеми із забезпечення повноти і якості даних щодо профілактичних послуг, тестування населення на ВІЛ-інфекцію, реєстрації випадків ВІЛ/СНІДу тощо.

ВІЛ-інфекція — це хронічне захворювання, що виникає внаслідок потрапляння в організм вірусу імунодефіциту людини. Вірус вражає імунну систему, порушує захисні функції організму та поступово робить його беззахисним перед іншими інфекціями та захворюваннями.

Як це працює? У здоровому організмі в разі потрапляння чужорідних тіл, вмикаються захисні функції імунної системи. Першими реагують Т-лімфоцити: розпізнають, що саме потрапило до організму, і передають інформацію про це В-лімфоцитам. В-лімфоцити синтезують антитіла, які борються з чужорідними антигенами. 

ВІЛ вражає Т-лімфоцити, а якщо конкретніше — клітини CD4. Імунітет людини просто не знає, що йому треба відповісти на загрозу і як це зробити. Без імунітету людина лишається беззахисною перед будь-якою інфекцією.

ВІЛ передається:

• через кров — при використанні нестерильних шприців, голок чи іншого інструментарію (найчастіше це трапляється при ін’єкційному введенні наркотичних речовин, але також ризикованими є процедури пірсингу і татуювань)
• статевим шляхом — при гомосексуальних чи гетеросексуальних статевих контактах без презерватива (під час анального, вагінального та орального сексу)
• від матері до дитини під час вагітності, пологів і годування грудьми 

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові)
• через обійми, рукостискання, поцілунки
• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками)
• через укуси комах і контакти з тваринами

СНІДом називають комплекс захворювань, які виникають через руйнування ВІЛ-інфекцією імунної системи при відсутності відповідного лікування. СНІД – це остання, смертельно небезпечна стадія ВІЛ-інфекції. На цьому етапі організм вже не в силах протистояти інфекційним захворюванням, і людина стає дуже вразливою: можуть проявитись одразу декілька опортуністичних інфекцій і супутніх захворювань.

З моменту інфікування до появи перших видимих симптомів може минути декілька років – весь цей час людина, яка живе з ВІЛ, може виглядати і почуватися добре. Водночас вона може передавати ВІЛ іншим, сама про це не підозрюючи! 

Однак з часом імунітет поступово слабшає. Вірус приховано руйнує дедалі більше клітин імунної системи: щоденно продукується 10 мільярдів нових вірусних частинок, що знищують 200 мільйонів захисних клітин. 

У 85-90% випадків прогресія ВІЛ без терапії складає 7–10 років. Більше 50% нових випадків ВІЛ-інфікування виявляють на останній чи передостанній клінічних стадіях. 

На ранніх стадіях ВІЛ не має жодних симптомів. Щоб зрозуміти, чи вірус є, необхідно пройти тест. 

Втім на сьогодні досліджено певні клінічні симптоми, що можуть вказувати на наявність ВІЛ: лихоманка чи діарея без очевидних причин, що триває більше місяця, безпричинна втрата ваги, порушення роботи нирок, часте перенесення тяжких бактеріальних інфекцій, стрімке зниження гостроти зору та інші ознаки.

Антиретровірусна терапія (АРТ) уповільнює і практично зупиняє прогресування ВІЛ-інфекції та її перехід у стадію СНІДу. З появою АРТ число випадків СНІДу у світі скоротилося в 10 разів. АРТ не просто продовжує життя ВІЛ-інфікованих – вона дає їм змогу почуватися здоровими, повноцінно жити, професійно самореалізовуватись, створювати сім’ї. 

ВІЛ-послуги в Україні попри війну надаються з урахуванням сучасних міжнародних стратегій UNAIDS, ВООЗ, CDC, відповідно до клінічних протоколів і стандартів медичної допомоги, що ґрунтуються на доказовій медицині, у тісній співпраці з державним і громадським сектором.

У 2021 році Україна повністю перейшла на фінансування послуг з профілактики ВІЛ та медичної допомоги з державного бюджету.

Крім того, було повністю забезпечено повноту, обмін даними та верифікацію даних і забезпечено функціонування Медичної інформаційної  системи соціально значущих хвороб.

Розроблено алгоритм збору та обміну інформацією щодо видачі АРТ для медичних закладів, які відключені від Системи соціально значущих хвороб через зайнятість, проблеми з телекомунікаційним зв’язком (інтернет, телефонний зв’язок) або перебої в електропостачанні.

Також було розроблено інструкцію щодо  отримання АРТ ВПО за місцем фактичного перебування. Вдалося повернути пацієнтів під медичне спостереження через різноманітні мобільні додатки (телефон, Viber, WhatsApp, Telegram тощо), що дозволило від початку війни перепідтвердити дані у 67 тис. пацієнтів.

Подбали й про можливість отримання послуг з ВІЛ для українців за кордоном. Спільно  міжнародними партнерами (EACS, ECEE, CHIP, WHO)  розроблено стандартизований протокол клінічного ведення та обміну медичними даними для людей, які живуть з ВІЛ, серед переселенців з України. 

Знайти вичерпну інформацію про можливість отримати ВІЛ-послуги в Україні та за кордоном можна також на ресурсах: help24.org.ua, чат-бот #АРТпоруч, онлайн-платформа findart.phc.org.ua, лінія допомоги при ВІЛ та ТБ.

  Нині в Україні діє 383 медичних закладів, які надають послуги за пакетом “Медична допомога особам з ВІЛ”.

 Станом на 28 жовтня 2023 року 12 підприємств/закладів охорони здоров’я Харківської області і м. Харкова уклали договори з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом “Медична допомога особам з ВІЛ”.

Знайти медичні заклади, які надають допомогу за напрямом “Медична допомога особам з ВІЛ”, можна на сайті НСЗУ – відкрити розділ “Е-дані” за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”  . На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в  “Групі послуг” –  пакет  «Діагностика, лікування та супровід осіб з ВІЛ (та підозрою на ВІЛ)». Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.

  Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором. 

  У 2021 році кількість людей, які отримували АРТ в Україні на підконтрольних уряду територіях, сягала 130 239, у 2022-му – 121 289, в 2023-му (за 9 місяців) – 121 623. На сьогодні забезпечено безперервність надання антиретровірусної терапії. Завдяки підтримці PEPFAR та Глобального фонду забезпечено достатній запас АРВ-препаратів для здійснення видачі АРВ-препаратів на руки пацієнтам на 6-12 місяців (видача препаратів на  6 та більше місяців – 32% пацієнтів; 3-5 місяців – 60%). Утримання в АРТ за 12 місяців склало 85%, а це – стабільний показник протягом останніх років.

Доконтактна профілактика ВІЛ (ДКП) – новітній метод запобігання інфікування ВІЛ, який впроваджується в Україні з 2018 року, а в Європі та північній Америці став популярним значно раніше. Також зустрічається альтернативна назва англійською мовою: PrEP – pre-exposure prophylaxis.

ДКП – це прийом пігулок, які найчастіше містять 2 препарати: емтрицитабін і тенофовір. Їх слід вживати до тих пір, поки існує високий ризик інфікування ВІЛ. ДКП працює як щит, який не дає ВІЛ виживати в організмі людини. Препарати попереджають вбудовування ВІЛ в геном імунних клітин і вірус втрачає можливість розмножуватись.

ДКП призначають людям, які не мають ВІЛ, і в той же час мають високий ризик інфікування. Про свій ризик можете дізнатись тут. Наша держава — одна з 68 країн світу, що запровадили в себе цей спосіб профілактики вірусу імунодефіциту.

Ви можете звернутись за ДКП, якщо маєте статеві стосунки з ВІЛ-позитивним партнером/-кою, і у вашій парі:партнер/-ка не приймає АРТ; 

• партнер/-ка приймає АРТ, але ще не досяг/-ла вірусологічної супресії;
• партнер/-ка допускає пропуски у прийомі АРТ;
• ви не обговорюєте лікування ВІЛ і результати обстежень;
• є сумніви щодо ефективності лікування ВІЛ-інфекції;
• у вас бувають інші статеві партнери;
• також можна звернутись за ДКП, якщо впродовж останніх 6 місяців у вас та/або вашого партнера/-ки були прояви ризикованої поведінки;

• статеві контакти без презерватива з більш ніж одним партнером;
• статеві контакти з людиною з невідомим ВІЛ-статусом та/або високим ризиком інфікування ВІЛ;
• вживання ін’єкційних наркотиків;
• поява інфекцій, що передаються статевим шляхом;
• застосування постконтактної профілактики ВІЛ;

ДКП є додатковим медикаментозним способом профілактики ВІЛ, який входить до комплексу профілактичних послуг. Понад 2000 чоловіків та жінок із різних куточків України щоденно вживають свою пігулку захисту — антиретровірусні профілактичні препарати. Такими є дані Центру громадського здоров’я України.

Профілактика – це активний процес створення умов для підвищення якості життя, формування особистих якостей людини, які сприяють її благополуччю. Головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв’язку з цим, необхідно: 

• приймати правильні щодо свого здоров’я рішення, намагатися протистояти таким чинникам ризику, як потреба експериментувати, самоутверджуватись під тиском із боку однолітків і наркодільців; 
• уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування; 
• застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів. 
• пам’ятати, що венеричні хвороби сприяють поширенню ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; 
• тестування рекомендовано проходити через 3 місяці після ризикованого випадку і щонайменше раз в 6 місяців при регулярному практикуванні ризикованої поведінки.

Тестування на ВІЛ в Україні є добровільним, безкоштовним, конфіденційним, а за бажанням – анонімним. Ніхто не має права розголошувати Ваш статус третім особам. Людина, яка живе з ВІЛ, ні в якому разі не буде залучена до лікування примусово за результатами тесту.

Регулярне тестування на ВІЛ (рекомендовано двічі на рік) вбереже здоров’я вам і вашим близьким!

Де пройти тест? 

• у свого сімейного лікаря, педіатра чи терапевта;
• у кабінетах “Довіри”, кабінетах інфекційних захворювань поліклініки або консультаційно-діагностичного центру;
• центрах профілактики та боротьби зі СНІДом, представництвах профільних громадських організацій; 
• в мобільних амбулаторіях.

Тестування на ВІЛ не передбачає жодних попередніх приготувань. Для виявлення вірусу в Україні найчастіше використовують:

•    ІФА-тест на основі крові з вени (в лабораторних умовах); 
•    експрес-тест на основі аналізу крові з пальця; 
•    також з 2018 року в українських аптеках стали доступні експрес-тести на ВІЛ, що базуються на аналізі слини;

Діагностика і лікування ВІЛ відбувається згідно оновлених стандартів МОЗ України.  

Аналіз крові показує наявність ВІЛ через 3 місяці після інфікування. Перед тим триває інкубаційний період або так званий “період вікна” – проміжок часу, коли антитіла до вірусу ще не виявляються швидкими тестами, але людина вже може передавати вірус іншим.         

Постконтактна профілактика ВІЛ

Якщо людина мала професійний контакт з ВІЛ або існує його висока ймовірність, лікар може порадити постконтактну профілактику ВІЛ. Зазвичай це стосується медичних працівників та працівників екстрених служб. Професійним контактом з ВІЛ вважається контакт з кров’ю або рідинами, що містять кров, потрапляння крові під шкіру, на ушкоджену шкіру або на слизові.

Випадковий (непрофесійний) контакт — це будь-який контакт, який стався поза професійною діяльністю. Постконтактна профілактика ВІЛ націлена на попередження розвитку ВІЛ-інфекції після імовірного контакту.

Залежно від того, був контакт професійним чи випадковим, існують різні алгоритми дій та першої допомоги після ймовірного інфікування. Проте важливо пам’ятати, що постконтактну профілактику ВІЛ необхідно розпочати якомога швидше протягом перших годин та не пізніше 72 годин після контакту. 

Зазвичай курс постконтактної профілактики ВІЛ триває 28 днів. Детальніше про план дій при потенційному інфікуванні та рівень ризику інфікування залежно від виду контакту за посиланням 

            Краще попередити інфікування, ніж лікуватись!

20 жовтня  2023 року –  Всесвітній  та  Всеукраїнський  день  боротьби  з  раком  молочної  залози (РМЗ). У  багатьох країнах з жінками проводиться активна просвітницька робота: лікарі-онкологи, громадські організації та органи влади акцентують особливу увагу на профілактиці та боротьбі з РМЗ.

Рожева стрічка — міжнародний символ, який використовують особи і організації, залучені до руху з інформування суспільства про рак молочної залози. Головна мета ініціативи «Рожева Стрічка» — поширення інформації про рак молочної залози шляхом:  зменшення ризику виникнення хвороби завдяки самодіагностиці;  інформування про різноманітні методи лікування; надання підтримки і допомоги під час реабілітації.

Рак молочної залози – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань у жінок в усьому світі. Сьогодні в Україні ця хвороба входить до трійки профільних захворювань, посідаючи друге місце після органів травлення в структурі онкозахворювань. За даними Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ) рівень захворюваності на рак молочної залози постійно зростає. Україна – не є винятком. Щорічно в Україні на РМЗ хворіють близько 15 тисяч жінок, помирають — близько 5 тисяч.

Вже у віці 18–24 роки рак грудної залози має третє місце у структурі захворюваності українок (10,8%), а з 30 до 74 років він стало лідирує (27,6–20,6%). У структурі смертності від раку жіночого населення рак грудей переважає у вікових групах 30–54, 55–74 та 75+ років і складає 24,5%, 20,6% та 18,5% відповідно.

  За даними Інституту раку, кожна 7-8 жінка має проблеми з грудними залозами, але до лікарів звертається занадто пізно: при першому огляді у чверті жінок виявляють метастатичні стадії хвороби, які лікувати надзвичайно важко. 

Рак молочної залози розвивається в жіночому організмі через безліч факторів:

• родичі першої лінії (мама, бабуся, сестра, тітка), які хворіли на рак грудей;
• відсутність вагітностей та пологів;
• перша вагітність у 30 років і старше;
• вік старше 40 років;
• ранній початок менструацій — у віці до 12 років;
• пізня менопауза — після 55 років;
• безперервне вживання гормональних контрацептивів протягом тривалого часу, а також гормональної замісної терапії у менопаузі;
• цукровий діабет;
• надмірна вага та ожиріння;
• куріння;
• зловживання алкоголем;
• гіпертонічна хвороба;
• перенесений раніше рак грудей або рак яєчника;
• вплив джерел радіації;

• рак може розвиватися після отримання травм грудей; у місцях пошкодження залозистої тканини з’являються новоутворення, які згодом можуть перерости до злоякісного характеру.

За даними ВООЗ, 21% усіх випадків смерті від раку молочної залози у світі спричинено вживанням алкоголю, зайвою вагою і ожирінням, а також фізичною інертністю.

В Харківській області в 2022 році було зареєстровано 233 нових випадків захворювань, в 2021 р. – 995. Відповідно показник захворюваності на 100 тис. жіночого населення склав – 16,8 (2021 р. – 70,8). Кількість жінок, які перебувають на «Д» обліку з приводу РМЗ, становила 14833 проти 14494 в 2021 році. Відповідно показник поширеності склав 1071,3 на 100 тис. жіночого населення, проти 1032,0 в 2021 році.

Змінити ситуацію допоможе раннє виявлення хвороби, адже рак виліковний за умови його виявлення на I стадії — у 95% жінок, на II стадії — у 80%, на III стадії — у 50% жінок.

ДІАГНОСТИКА РАКУ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

• Обстеження і огляд у лікаря є первинним методом діагностики захворювання. Якщо виявлені причини для занепокоєння, лікар призначає лабораторні та інструментальні методи дослідження, а саме:

• Мамографія та дуктографія (різновид мамографії з використанням контрастних речовин)
• УЗД
• МРТ
• лабораторні тести виділень з соска
• біопсія
• аналіз крові на гормони

          Рак молочної залози належить до «візуальних» форм раку. Фахівці стверджують, що кожна жінка, витративши 10-15 хвилин щомісячно, може запобігти трагедії. А для цього кожна жінка не рідше одного разу на місяць повинна самостійно обстежувати молочні залози. 

   Техніка самостійного проведення самообстеження молочних залоз.

Огляд молочних залоз рекомендовано проводити 1 раз на місяць на 7–9 день із першого дня менструації або на 2–3 день після менструації. Під час менопаузи варто проводити дослідження щомісяця в 1-й день місяця. 

1. Стати перед  дзеркалом. Оглянути молочні залози. Зверніть увагу на навність  будь – яких змін форми грудей, зовнішній вигляд шкіри та сосків.
2. Підняти руки за голову і оглянути  обидві грудні залози.
3. Правою долонею пропальпірувати  ліву молочну залозу кінчиками  великого і вказівного пальців, стиснути сосок, звернути увагу на наявність виділень та їх характер. Пропальпірувати ліву підпахвинну та ліву надключичну ділянки. Таким же чином обстежити праву молочну залозу.
4. Якщо залоза великого розміру, її необхідно підтримувати знизу лівою рукою – ліву, правою – праву, а долонею протилежної руки по черзі пропальпірувати молочні залози.
5. Лежачи на спині, ліву руку треба покласти за голову, а долонею правої руки  обстежити  ліву молочну залозу. Таким чином треба обстежити і праву молочну залозу.

     У разі виявлення будь-яких підозрілих змін у молочних залозах необхідно звернутися до лікаря.

Кожну жінку мають насторожити:

• припухлість, твердий вузол, ущільнення;
• набряк, локальне підвищення температури, почервоніння або потемніння шкіри;

•  зміна розміру або форми молочних залоз;
•  заглиблення або зморщення шкіри;
•  свербіж, виразки або висипи на сосках;
•  западання соска або іншої частини грудей; 
•  раптові незвичні виділення із сосків; 
•  поява постійного болю в одній ділянці;
•  збільшення лімфатичних вузлів під пахвами.

     У сучасній медицині застосовується комплексна терапія раку молочної. Основне лікування раку молочної залози полягає в оперативному втручанні. 

     До додаткових методів лікування належать:

• Променева терапія. Вона полягає в тому, що на новоутворення впливає іонізуюче випромінювання. Призначають терапію після операції. Вона дозволяє знищити в організмі ракові клітини, які залишились після операційного втручання.
• Хіміотерапія. Вона може проводитися як до, так і після операції, в залежності від конкретного випадку. Полягає у використанні препаратів, які вбивають ракові клітини. До операції хіміотерапію проводять з метою зменшення пухлини, якщо її розмір не дозволяє проводити хірургічне втручання.

• Гормонотерапія – не нове в лікуванні раку молочної залози віяння, але якщо раніше її використовували як самостійний метод, то зараз доведена більша ефективність її в поєднанні з іншими методами. Гормональне лікування сприяє зниженню ризику рецидивів у майбутньому і незамінне при неоперабельній пухлині: в такому випадку гормони контролюють її зростання.

  Зараз під час війни важливо пам’ятати, що хвороби ніхто не відміняв. Навпаки, коли відбувається багато стресових подій, це все відображається в нашому організмі. Тому жінкам не треба нехтувати своїм зоров’ям. Проходьте плановий огляд у мамолога. Це такі прості речі, які бережуть вам життя. 

  Звичайно може бути питання, а куди ж йти щоб пройти перевірку. Для цього  

необхідно звернутися до сімейного лікаря, який випише направлення на проходження діагностики.

      Знайти медичні заклади, які надають допомогу за напрямом «Онкологія», можна на сайті НСЗУ – відкрити розділ “Е-дані” за посиланням https://edata.e-health.gov.ua/e-data та обрати “Аналітичні панелі (дашборди)”. Далі потрібно відкрити дашборд “Укладені договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій”. На третій сторінці у полі фільтрів оберіть область або населений пункт, а в  “Групі послуг” –  пакети  «Мамографія», «Радіологічне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями в стаціонарних та амбулаторних умовах», «Хіміотерапевтичне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями у стаціонарних та  амбулаторних умовах». Дашборд покаже всі заклади, які мають договір на пакет, а також їх контакти.

         Якщо не маєте можливості скористатись пошуком через дашборд, зателефонуйте до контакт-центру НСЗУ за номером 16-77. Оператор підкаже найближчий медзаклад із договором. 

       Онкологічна допомога увійшла в перелік тих лікувальних процесів, фінансування яких повністю забезпечується державою. В процесі реформування системи охорони здоров’я НСЗУ поліпшило фінансування онкологічної допомоги, включивши її в Програму медичних гарантій, тож для українців вона безоплатна.

       Станом на 17 жовтня 2023 року  підприємствами/закладами охорони здоров’я Харківської області і м. Харкова укладені договори з НСЗУ про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій за напрямом:

• Мамографія – 32 підприємства/заклади. 
• Хіміотерапевтичне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями у стаціонарних та  амбулаторних умовах – 8 підприємств/закладів.
• Радіологічне лікування та супровід пацієнтів з онкологічними захворюваннями в стаціонарних та амбулаторних умовах – 1 підприємство/заклад.

        Питання профілактики та лікування раку молочної залози у структурі онкологічної захворюваності включено до заходів комплексної обласної програми «Здоров’я Слобожанщини» на 2023 – 2025 роки, затвердженої рішенням обласної ради від 24 грудня 2022 року № 464-VIII. Програмою, зокрема, передбачено широке висвітлення проблеми раку грудної залози у засобах масової інформації, інформування жінок щодо профілактики онкологічних захворювань, можливостей діагностики та лікування раку грудної залози в сучасних умовах; удосконалення методів діагностики злоякісних новоутворень та спеціального лікування онкологічних хворих, у тому числі шляхом скринінгового обстеження жінок для раннього виявлення патології грудної залози, зниження рівня занедбаності та смертності від раку грудної залози, забезпечення масових обстежень на сучасному діагностичному обладнанні (мамографічних та ультразвукових комплексах)  забезпечення своєчасного виявлення раку на всіх рівнях надання медичної допомоги; ведення реєстру осіб, які належать до груп підвищеного ризику виникнення онкологічних захворювань, з метою їхнього оздоровлення, диспансерного спостереження та лікування; забезпечення лікарськими засобами хворих, які страждають на онкологічну патологію, для проведення хіміотерапії за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів Харківської області, у межах реальних можливостей, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

З метою профілактики кожна жінка може звести до мінімуму всі чинники ризику захворювання на рак

• регулювання маси тіла;

• відмова від паління, зведення до мінімуму вживання алкоголю;

• регулярне статеве життя, перші пологи не пізніше 28-30 років, годування дитини груддю не менше року, уникнення абортів;

• своєчасне лікування гінекологічних патологій, контроль за прийомом гормональних контрацептивів;

• лікування цукрового діабету, захворювань печінки та щитоподібної залози;

• запобігання впливу несприятливих чинників зовнішнього середовища, уникнення стресів.

          Раннє виявлення раку – запорука його повного вилікування!

Всесвітній День серця (World Heart Day) вперше був організований в 1999 році за ініціативою Всесвітньої федерації серця. Цю акцію підтримала Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), ЮНЕСКО та інші організації. Спочатку цей День проводився в останню неділю вересня, а тепер він має фіксовану дату святкування — 29 вересня.

Ціллю проведення такого заходу є підвищення інформованості населення планети про захворювання серця і судин, фактори ризику та методи профілактики. У партнерстві з ВООЗ Всесвітня федерація серця проводить заходи в більше ніж 100 країнах світу. В програму Дня серця входять масові перевірки здоров’я, публічні лекції, наукові форуми, виставки, концерти, фестивалі, організовані прогулянки та спортивні змагання.

Боротьба із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) та їх попередження є надзвичайно важливими у всьому світі. За даними ВООЗ хвороби системи кровообігу щороку забирають до 17,5 мільйонів людських життів у світі і, на жаль, число таких смертей постійно зростає. Ішемічна хвороба серця та цереброваскулярні захворювання – лідируючі причини смерті в світі. Очікується, що вони збережуть цю позицію до 2030 р., коли, у відповідності до прогнозу, ІХС (ішемічна хвороба серця) та інсульти будуть викликати більш чверті усіх смертей. Ця проблема по різному зачіпає країни в залежності від рівня доходу. Більше 80% випадків смерті від хвороб серця і судин відбувається в країнах з низьким і середнім рівнем доходу, майже в однаковій мірі серед чоловіків і жінок.

                       Серед усіх захворювань серця найбільш часто зустрічаються:

• Ішемічна хвороба серця. Ії причина криється в нестачі кровопостачання міокарда  внаслідок ураження коронарних артерій.
• Аритмія. У цю групу входять хвороби, пов’язані з порушенням серцевого ритму.
• Кардіоміопатія. Це група патологій, при яких виявляються збільшені розміри порожнин, які проявляються ознаками серцево – судинною недостатності, порушеннями ритму.
• Серцеві вади. Сюди входять вроджені та набуті патології.
• Атеросклероз.  Хронічне захворювання, яке характеризується ураженням стінки судин, що живлять серце.
• Гіпертензія.  Ця проблема характеризується головним симптомом – підвищеним артеріальним тиском.
• Хвороби ендокарду, міокарду.  Виникають через запальні процеси в серцевих тканинах.
• Перикардит.  Патології, викликані проблемами із зовнішньою серцевою оболонкою.
• Міокардіодистрофія. У цю групу входять хвороби, що супроводжуються порушеннями обмінних процесів в серцево – судинній системі.

                                              Основні симптоми захворювань серця:

1. Гострий, пекучий біль, що віддає в ліву руку, лопатку, шию.
2. Порушений пульс (уповільнений, або прискорений).
3. Задишка в спокої, або під час фізичного навантаження.
4. Коливання серцевого тиску за невеликий проміжок часу.
5. Набряки, що з’являються внаслідок неспроможності серця справитись з навантаженням.
6. Загальна слабкість і підвищена втома.

За офіційними даними в Україні від хвороб систем кровообігу у 2022 році  померло 36724 осіб, 64,15%, з них:

• ішемічна хвороба серця    –     25618,   44,75%;
• цереброваскулярні хвороби        7110,   12,42%;
• алкогольна кардіоміопатія           379,    0,66%

Найчастіше причиною таких захворювань є власна недбалість у ставленні до свого здоров’я, згубні  звички: паління, брак фізичної активності, нездорове харчування та надмірне вживання алкоголю. Змінивши таку поведінку, ми можемо допомогти своєму серцю, суттєво знизити ризик серцево-судинних хвороб і зберегти здоровий ритм серцебиття.

Зараз, під час суворих воєнних випробувань, котрі переживає країна, людське здоров’я перебуває в зоні особливої турботи. На тлі стресів та емоційних травм організм виробляє гормони, які викликають перенапругу серцевого м’яза. Тож варто ощадно ставитися не лише до власних переживань, а й підтримувати людей, які поруч і не в змозі  самотужки долати стреси. Сприяти фізично й морально, за потреби й домедичною допомогою, яка може знадобитися будь-якої хвилини.

У воєнний час цінність людського життя є особливо важливою. Дбати про здоровʼя — як ніколи на часі. Тож аби вберегтися від інфаркту, інсульту чи інших ССЗ, варто розуміти, як вони виникають, та які конкретні дії допоможуть їм запобігти. Адже хто попереджений, той озброєний!

Здорове серце — це наш щоденний вибір. Адже розвиток ССЗ напряму залежить від чотирьох поведінкових факторів ризику:

1. Вживання тютюнових виробів чи електронних пристроїв для куріння.
2. Вживання алкоголю.
3. Незбалансоване харчування.
4. Низька фізична активність.

Окрім поведінкових факторів ризику, на розвиток ССЗ також впливають біологічні показники — як-от артеріальний тиск, холестерин та індекс маси тіла. 

Але наявність у людини серцево-судинних захворювань – це не вирок. В першу чергу необхідно проводити активну профілактику. Людям треба розповідати, як будувати своє життя, що треба робити, щоб суттєво знизити ризик захворіти. Серед цих заходів важливе місце займає активна  інформаційно-просвітницька робота серед населення, поінформованість населення про фактори ризику та можливість запобігання серцево-судинним і судинно-мозковим захворюванням через засоби масової інформації, соціальна реклама та промоція здорового способу життя. 

Серцево-судинним хворобам можна запобігти. Важливо, щоб кожна людина знала, що зменшити ризик цих захворювань можна за допомогою здорового способу життя та фізичної активності, а також завдяки регулярним візитам до свого лікаря ПМД з профілактичною метою. Якщо ж у вас вже виявили таке захворювання, то регулярне вживання ліків дозволить контролювати його та підтримувати нормальне самопочуття.

Лікар первинної ланки надає низку послуг для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань. Зокрема, це такі послуги, як вимірювання артеріального тиску, оцінка загального серцево-судинного ризику за шкалою SCORE, може зробити пацієнту електрокардіограму, аналіз крові на загальний холестерин, швидкий тест на тропонін – це специфічний маркер інфаркту міокарду, що у поєднанні з результатами ЕКГ, або методами діагностичної візуалізації, допомагає ідентифікувати гострий стан.

За потреби ваш лікар випише направлення на консультацію до вузького спеціаліста, наприклад, до кардіолога. Або – на проведення додаткових досліджень та аналізів, зокрема, на ультразвукове дослідження серця. З електронним направленням лікаря отримання цих послуг для пацієнта є безоплатним.

  Також ваш лікар може виписати вам е-рецепт на ліки від серцево-судинних захворювань, що входять до програми «Доступні ліки». На сьогодні в ній 200 ліків від цих захворювань. Ці препарати пацієнт отримує в аптеці безоплатно або з незначною доплатою. 90% користувачів цієї програми отримують за нею ліки саме від серцево-судинних захворювань, це понад 2 млн 150 тисяч пацієнтів. Регулярне та безперервне вживання ліків дозволяє тримати серцево-судинні захворювання під контролем та уникнути різкого погіршення стану здоров’я пацієнта.

Якщо ж з пацієнтом трапилась серцево-судинна катастрофа, тобто стався інфаркт чи інсульт, все що йому потрібно зробити, щоб отримати допомогу – викликати «швидку» за номером 103. Бригада «швидкої» має доставити пацієнта в той медзаклад, який уклав договір з НСЗУ на надання послуг з лікування інфаркту чи інсульту. В медзакладі пацієнту з інфарктом чи інсультом надається безоплатно весь комплекс медичної допомоги, включаючи діагностику, лікування, зокрема стентування при інфаркті, медичну реабілітацію в гострому періоді, лікарські засоби з Національного переліку основних лікарських засобів та витратні матеріали, а також ліки та медичні засоби, які закуповуються централізовано за кошти бюджету (наприклад, стенти).Всі ці послуги пацієнт для пацієнта з інфарктом чи інсультом також є безоплатними. З квітня по серпень поточного року майже 40 000 пацієнтів з інсультом та інфарктом отримали безоплатну медичну допомогу за Програмою медгарантій.

У Харкові операції безоплатного стентування для пацієнтів, які потребують невідкладної допомоги, можливі у таких центрах:

1. КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», 
2. КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради, 
3. КНП «Міська клінічна лікарня № 8 Харківської міської ради, 
4. ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т.Зайцева НАМНУ»,  
5. Харківська  клінічна лікарня  на залізничному транспорті № 2 філії «Центр охорони здоров’я» ПАБ «Укрзалізниця». 

Реперфузійні центри повинні функціонувати у режимі 24 години на добу 7 днів на тиждень. Кожен пацієнт, який потребує невідкладного стентування, забезпечуватиметься якісною і своєчасною діагностикою та ефективним і безкоштовним лікуванням. Відповідно до європейських протоколів лікування, стентування мають проводити у перші 2 години контакту пацієнта з медичним персоналом (максимум 12 годин від початку симптомів).

До всесвітнього Дня серця у Харкові відбудеться офлайн-акція щодо профілактики серцево-судинних захворювань

Захід пройде 29 та 30 вересня у двох локаціях міста за сприяння Харківської обласної військової адміністрації.

Зокрема 29 вересня акцію буде проведено на Привокзальній площі залізничного вокзалу, 30 вересня – в Центральному парку на майданчику біля кінотеатру «Парк». Захід проводиться Центром контролю та профілактики хвороб за участі центру фізичного здоров’я, організації Товариства Червоного Хреста.

Виїзними бригадами здійснюватиметься інформування населення про хвороби серця та методи їх профілактики, безкоштовне консультування з питань збалансованого харчування, фізичної активності, анкетування щодо шкідливих залежностей, перевірка артеріального тиску та рівня цукру в крові.

Цей день дарує шанс об’єднати зусилля урядів, лікарів та населення в боротьбі з безжальними серцевими хворобами і закликає кожного до конкретних дій, наприклад, до пошуку інформації щодо профілактики серцево-судинних захворювань. Без сумніву, завдяки отриманим знанням певна кількість людей почнуть займатися спортом, кинуть палити, будуть надавати перевагу здоровому харчуванню та уникатимуть стресів, і таким чином зроблять свої серця здоровішими.

Не менш важливо, що ця подія дисциплінує та привчає нас до корисних звичок, адже не секрет, що українці в більшості не схильні до профілактичних медичних оглядів і звертаються до лікаря тільки в крайньому випадку. Але бажання впевнитися в тому, що з серцем все гаразд, багатьох змусить пройти необхідні обстеження, і це добре, бо виявлені на ранній стадії серцеві проблеми краще піддаються лікуванню, ніж задавнені.

Серце – м’язовий орган. Зробіть його міцнішим: будьте фізично активними, включіть у свій денний розпорядок прогулянки або пробіжки на свіжому повітрі, виконуйте ранковий комплекс фізичних вправ, головне, щоб вони були регулярними. 

Обов’язково  контролюйте артеріальний тиск, рівень холестерину і глюкози в крові. Звертайтесь до лікаря ще до виникнення симптомів захворювання

Лише бережливе відношення до серця, попередження виникнення хвороб, адекватна та якісна терапія зможуть на довгі роки продовжити його роботу!

Вода поступово відходить від затоплених територій, і ми радимо бути обережними, якщо ви вирішили повернутись у свою домівку в цій місцевості.

На перший погляд, ваш будинок може виглядати абсолютно безпечним, але є ризик, що ваша оселя забруднена пліснявою або каналізаційними водами, які можуть нашкодити вашому здоров’ю.

Пліснява може бути небезпечною для людей з астмою, людей зі зниженим імунітетом, наприклад, внаслідок хімієтерапії або вживання препаратів, які пригнічують імунітет. Тому таким людям краще не заходити в приміщення, де може бути пліснява, до того як від неї позбавляться. Також не пускайте в оселю, яку було затоплено, дітей, поки не переконаєтесь у її безпечності.

Як убезпечити себе при поверненні в затоплений будинок – читайте в пості та поширюйте важливу інформацію! Ви також можете прочитати більше про власну безпеку на затоплених територіях тут: https://bit.ly/3NO14Gr

8 липня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з алергією, який вперше був проведений в 2005 році за рішенням Всесвітньої організації алергії і Всесвітньої організації імунопатології. В 2023 році темою цього Дня обрано: «Дитяча харчова алергія».  

Від різних форм алергії сьогодні страждає приблизно кожен третій житель нашої планети. Кожна третя дитина в країнах Європи страждає алергією, а кожен десятий – на бронхіальну астму. При цьому кожне десятиліття кількість хворих на алергію подвоюється. Це, за прогнозами фахівців, призведе до того, що в найближчі роки більше 50% населення Землі страждатиме від алергічних захворювань. 

За даними статистики в м. Харкові за 1 квартал 2023 р. вперше зареєстровано хворих: 

 – атопічний дерматит – 140 серед дорослого населення, 61 серед підлітків у віці 15-17 років і 256 серел дітей до 14 років; 

 – на бронхіальну астму – 346 дорослий, 0 підлітків та 25 дітей; 

 – алергічний риніт – 377 випадків серед дорослого населення, 86 підлітків та 182 дитини. 

Алергією називається стан підвищеної чутливості організму по відношенню до певної речовини або речовин (алергенів), що розвивається при повторному впливі цих речовин. Механізм алергії полягає в утворенні в організмі комплексів антиген-антитіло, які в свою чергу викликають викид клітинами біоактивних речовин (гістаміну та інших медіаторів запалення таких як серотонін, цитокіни, простагландини) і далі весь каскад їх впливу на організм. В результаті алергічної реакції нормальна захисна функція імунної системи перетворюється в деструктивну, пошкоджуючи власні тканини. 

До найбільш поширених алергенів відносяться: 

1. Побутові алергени: пил, в якому знаходяться мікроскопічні пилові кліщі і продукти їх життєдіяльності; цвілеві гриби; сухий корм для акваріумних рибок (дафнії); перо подушки; таргани і продукти їх життєдіяльності; 
2. Пилкові алергени: злакові (пилок тимофіївки, овсяниці); бур’ян (амброзія, пилок полину); дерев (пилок берези, вільхи, ліщини, клена, дуба). 
3. Харчові алергени: морепродукти (раки, креветки, мідії та ін.), молоко, яйця, злаки, мед, полуниця, цитрусові, шоколад, горіхи, кунжут і багато інших харчових алергенів. 
4. Епідермальні алергени: шерсть, слина, лупа, пух, перо. 
5. Лікарські алергени: антибіотики (ампіцилін, амоксицилін, цефаклор і ін.), анестетики. 
6. Фізичні фактори: вітер, тепло, холод, механічні подразнення. 

Зовнішні симптоми алергії – це результат дії біоактивних речовин, які при алергічній реакції виділяються в кількості, що в сотні разів перевищують норму.

Алергія може проявлятися місцевими реакціями або мати загальний характер. 

До місцевих симптомів відносяться: 

 – набряк слизової носа, чхання, рясні виділення з порожнини носа (алергічний риніт), 

 – сльозотеча, печіння, свербіж, почервоніння і набряклість очей і шкіри навколо очей, відчуття наявності стороннього тіла в очах (алергічний кон’юнктивіт); 

 – відчуття першіння в горлі, утруднений вдих, напади задухи, свистяче дихання, задишка, кашель при алергії, найчастіше сухий, надсадний. 

 – відчуття закладеності вух і зниження слуху через порушення дренажу євстахієвої труби; 

 – висип, почервоніння, свербіж шкіри в місці контакту з алергеном, можливо, також екзема (контактний дерматит); 

 – нудота, біль у області живота, метеоризм, діарея (харчова алергія).

У деяких випадках алергічна реакція може набувати системний характер та викликати стани, які небезпечні для життя: набряк Квінке та анафілактичний шок. При набряку Квінке розвивається набряк язика, піднебіння і гортані, що може привести до задухи. У разі анафілактичного шоку різко знижується артеріальний тиск, порушується кровопостачання життєво важливих органів, відзначається утруднене ковтання, різка блідість шкірі, холодний липкий піт, запаморочення, втрата свідомості. Це стани, які при відсутності невідкладної медичної допомоги призводять до летального випадку.

Для виявлення чинників, що провокують розвиток алергії, проводяться тести, які поділяються на: тести на шкірі, слизових оболонках (in vivo) та тести, засновані на визначенні реакції сироватки крові при взаємодії з алергеном (in vitro). 

Для уникнення розвитку алергічних реакцій необхідно мінімізувати контакт з алергенами, а саме: 

1. Не  вживати в їжу продукти, що містять сильні алергени, такі як коров’яче молоко, яйця, риба, горіхи, цитрусові, фрукти і овочі червоного і помаранчевого забарвлення та ін. 
2. Своєчасно і ґрунтовно лікувати соматичні захворювання (гастрити, дискінезії жовчовивідних шляхів, дисбактеріози кишечника, хронічні тонзиліти і т.д.). 
3. Вживати тільки ті медикаменти, які призначені лікарем, оскільки безконтрольний і у великій кількості прийом препаратів, особливо антибіотиків і жарознижуючих може сприяти розвитку алергічних реакцій. Доведено, що прийом 3 і більше медикаментів одночасно, збільшують ймовірність розвитку алергії до 25%, якщо більше 5 медикаментів – до 50%. 
4. Кімната людини, що страждає алергією, не повинна мати вовняних килимів і ковдр, пір’яних подушок, м’яких іграшок, книги повинні бути на полицях за склом і т.д. 
5. Перш ніж заводити будь-яку домашню тварину, потрібно обов’язково перевірити, чи немає алергії на його шерсть.
6. По можливості відмовтеся від прогулянок на природі вранці та вдень, коли дерева і рослини виділяють найбільшу кількість пилку; не виходьте з будівель у спеку та вітряну погоду; здійснюйте прогулянки у похмурі та дощові дні; користуйтеся на вулиці сонцезахисними окулярами; після повернення додому прийміть душ, промийте ніс та очі.

У кожної людини алергія індивідуальна, тому важливо своєчасно розібратися в її причинах, що має значення для ефективного лікування і профілактики алергічних хвороб.

У м. Харкові на базі алергологічного відділення КНП «Міська клінічна лікарні №27» ХМР (вул. Пушкінська, 41) надається стаціонарна і ургентна допомога дорослому населенню з гострою кропив’янкою, набряком Квінке, анафілактичним шоком, приступом бронхіальної астми. Допомога дитячому населенню надається в алергологічному відділенні КНП ХОС «Обласна дитяча клінічна лікарня №1», розташованому за адресою м. Харків, вул. Клочківська, 337а. 

14 червня 2023 р. В усьому світі вкотре відзначатиметься Всесвітній день донора крові. Офіційно оголошений Всесвітньою Асамблеєю охорони здоров’я щорічним заходом у 2005 році, цей День надає особливу можливість віддати шану добровільним донорам крові у всьому світі, подякувати за даровану людям кров, та привернути увагу всього світу до одного з найважливіших напрямків діяльності загального доступу до безпечної крові. Дата була обрана у честь дня народження Карла Ландштейнера (14.06.1868), австрійського лікаря, імунолога, який отримав у 1930 році Нобелівську премію за відкриття груп крові людини.

Перше успішне переливання крові було проведено у 1881 році англійським акушером-гінекологом Джеймсом Бланделлом. Це врятувало життя жінки, у якої виникла післяпологова кровотеча.

Донорство крові є важливою частиною системи охорони здоров’я кожної країни. Кожна здача крові – це дорогоцінний дар, який рятує життя, а неодноразове донорство – ключ до забезпечення достатніх запасів безпечної крові.

В цей день ми висловлюємо подяку людям, які добровільно і безоплатно здають кров, необхідну для порятунку людського життя, і підвищуємо обізнаність про необхідність регулярного донорства крові для того, щоб забезпечити всім особам і громадам своєчасний доступ до безпечних та якісних продуктів донорської крові, що є невід’ємною частиною загального охоплення населення медичною допомогою і одним з ключових моментів ефективної системи охорони здоров’я.

У 2023 р. кампанія з нагоди Всесвітнього дня донора крові проходить під девізом «Здавайте кров, здавайте плазму, діліться життям і робіть це часто». У центрі її уваги – пацієнти, які потребують переливання крові протягом усього життя, та роль, яку може зіграти кожна людина, зробивши цінний подарунок у вигляді крові чи плазми. Крім того, наголошується на важливості регулярної здачі крові або плазми для створення стабільних і безпечних запасів крові та продуктів крові, доступних завжди і всім у всьому світі, щоб усі потребуючі пацієнти могли отримувати своєчасне лікування.

Кампанія має такі цілі:

• відзначити та віддячити людям, які здають кров, та стимулювати більше людей до того, щоб ставати донорами крові;
• стимулювати здорових людей до того, щоб регулярно здавати кров, настільки часто, наскільки це безпечно та можливо, щоб допомогти покращити якість життя пацієнтів, залежних від переливання крові, та зробити свій внесок у створення запасів безпечної крові в усіх країнах світу;
• підкреслити велике значення добровільного безоплатного регулярного донорства крові та плазми для забезпечення загального доступу до безпечних продуктів крові в усіх країнах; 
• мобілізувати уряди та партнерів щодо розвитку надання підтримки національним програмам переливання крові, їх зміцнення та фінансування на національному, регіональному та глобальному рівнях. Заходи, покликані популяризувати тему Всесвітнього дня донора крові цього року, можуть включати церемонії вшанування донорів, кампанії в соціальних мережах, спеціальні трансляції у засобах масової інформації, публікації в соціальних мережах за участю донорів крові, зустрічі та семінари, музичні та інші культурні заходи знак подяки донорам, а також розфарбовування знакових пам’яток у червоний чи жовтий колір. Країни рекомендують розповсюджувати в різних засобах масової інформації історії людей, зокрема пацієнтів, залежних від переливання крові, чиї життя були врятовані завдяки донорству крові або плазми, як один із способів стимулювання донорства.

  Повномасштабне вторгнення російської армії в Україну докорінно змінило все наше життя. Незважаючи на всі жахіття, ми демонструємо справжні дива єдності, хоробрості, незламності. Наші захисники дивують увесь світ своїм завзяттям та бойовою майстерністю. Війна — жахіття з безліччу жертв та поранених.     Оперативний збір донорської крові — життєво необхідна можливість тилу врятувати якомога більше постраждалих. 

         Щодня до лікарень прибувають нові поранені бійці та цивільні, яким  ми можемо допомогти, здавши кров, котра рятує життя. Потреба в донорській крові лишатиметься стабільно високою аж до перемоги, і ми можемо зробити свій вклад у цю перемогу. Донорської крові потребують і цивільні, які постраждали від воєнних дій. Війна не скасувала і планових ургентних операції, онкологічних захворювань, ускладнених пологів.

Достатня кількість безпечної донорської крові та її компонентів – пріоритет діяльності МОЗ України.

Донорська кров, її компоненти і препарати вкрай необхідні:

•    пологовим будинкам — для компенсації крововтрат породіль під час складних пологів;
•    військовим шпиталям — кров постійно потрібна хлопцям і дівчатам, які захищають нас;
•    хірургічним відділенням — переливання компонентів крові є невід’ємною складовою хірургічних операцій;
•    опіковим центрам — потрібні постійні трансфузії плазми як основної рідини, що допомагає відновитися після опіків різного ступеня;
•    онкологічним відділенням — дитина, яка лікується від онкозахворювання, потребує близько 40 донорів протягом всього лікування.

Кров та її компоненти потрібні:

• пацієнтам, які мають захворювання крові (анемія, гемофілія та інші);
• людям із хронічними недугами, для яких компоненти крові є життєво необхідними;
• жертвам серйозних аварій, нещасних випадків, стихійних лих тощо.

Харківський обласний Центр служби крові безперебійно працює з перших днів повномасштабного вторгнення – «У війні немає свята. Твоя кров буде воювати». За цей час багато хто з харківʼян та жителів області зміг спробувати себе в ролі донора, щоб допомогти тим, хто готовий віддати життя за нас.

Сьогодні на Харківщині 95% запасів крові забезпечуються завдяки добровільним безоплатним донорам. Пріоритетним напрямком розвитку служби крові Харківської області є забезпечення закладів охорони здоров’я якісними та безпечними продуктами крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» є центральною, спеціалізованою установою, що здійснює заготівлю, переробку, зберігання донорської крові та її компоненті і виготовлених з них препаратів. Постійний аналіз використання компонентів донорської крові, визначення потреб лікувальних закладів та повноти їх забезпечення становить невід’ємну частину роботи служби крові. 

КНП ХОР «ОЦСК» має сучасну, оснащену обладнанням європейського рівня операційну залу для забору крові. За Європейськими стандартами проведення скринінгу крові та її компонентів проводиться методами хемілюмінісцентного аналізу та полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР). У практику роботи лабораторії Харківського обласного центру служби крові ці методи впроваджено для обстеження донорської крові на наявність маркерів гемотрансмісивних інфекцій і виконується на аналізаторах закритого типу ARCHITECT і2000sr та ПЛР на Roche Cobas S201 NAT с системою Hamilton. Введення в роботу зазначених аналізаторів дозволило підвищити рівень інфекційної безпеки компонентів донорської крові до стандартів Європейського Союзу та надало можливість централізовано обстежувати всю донорську кров, заготовлену в місті та області.

Сучасні сепаратори клітин крові «Амикус» та «Трима» дають можливість заготовляти високоякісні компоненти крові – «Тромбоцити, аферез». Переливання яких дозволяє отримати більш виражений та тривалий клінічний ефект при корекції тромбоцитопенії, в першу чергу в онкологічній та гематологічній практиці, а також проводити агресивні види хіміо- і променевої терапії, пересадку кісткового мозку.

Велика увага приділяється питанню вдосконалення автоматизованої системи управління служби крові (АІС), як передумови для розвитку єдиної загальнодержавної системи служби крові України. 

З метою забезпечення населення інфекційно безпечними компонентами перевага надається донорству та заготівлі крові або її компонентів від активних кадрових донорів. Показник донацій від активних кадрових донорів складає 53%. 

                         Як підготуватися до здачі крові?

•    Сдача крові – абсолютно безпечна та життєво необхідна процедура. В організмі дорослої людини є близько 5,6 л крові, за один раз забирають 450–470 мл — замало, щоб нашкодити. Організм історично звик до втрати незначної частини крові внаслідок травм і складних природних умов, тому швидке відновлення закладено в нас біологічно.
•   Напередодні відмовтеся від жирної, смаженої, гострої та копченої їжі, молочних продуктів і яєць. Рекомендується солодкий чай, узвар, хліб, сухарі, сушки, відварні крупи, макарони на воді без масла, соки, морси, компоти, мінеральна вода, овочі, фрукти (крім бананів). Вранці обов’язково легко поснідайте.
•    Заборонено вживати алкоголь та енергетичні напої за 48 годин (2 доби) до процедури здачі крові, лікарські засоби за 72 години (3 доби). Не куріть протягом 2 годин до процедури та 2-3 години після. 
•    Після здавання крові відпочиньте протягом 10 хвилин, з’їжте легку їжу та випийте солодкий чай;
•    Протягом наступних 12 годин краще уникати інтенсивних фізичних навантажень.

            Ви можете стати донором крові:

• якщо Вам не менше 18 років;
• якщо Ваша вага не менше 50 кг;
• Ви не приймаєте постійно ліки й не маєте хронічних хвороб;
• приходьте просто з паспортом (можна Дія),
• після тату, операцій має минути 6 місяців.

Донорська кров заготовлюється винятково одноразовими системами. Вона обов’язково обстежується на гепатити «В» і «С», сифіліс, ВІЛ-інфекцію. Тому, здавши кров, можна не тільки допомогти хворим, а й безоплатно обстежитись на вище зазначені інфекції.

Донори, які безоплатно здали 40 максимально допустимих разових доз крові або 60 максимально допустимих разових доз плазми, отримують звання «Почесний донор України», їм видається відповідне посвідчення та нагрудний знак «Почесний донор України». Донори, які безоплатно здали кров або її компоненти 100 разів і більше, відзначаються державними нагородами. За історію донорського руху незалежної України понад 50 тис. українців отримали звання «Почесний донор України», а 16 визнано гідними високого звання «Заслужений донор України». 

Що стосується питання роботи служби крові України в умовах війни, то на сьогодні КНП ХОР «ОЦСК» вжито максимальних заходів безпеки для Вас та для наших працівників з урахуванням національних та світових рекомендацій. 

Ви можете здати кров в м. Харків:

Харківський обласний центр служби крові 

(вул. Клочківська, 366)

Понеділок — п’ятниця: з 08:00 до 15:00

Субота: з 08:00 до 13:00

УСІ ПИТАННЯ: +380 (95) 570 47 66

КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім.проф. О.І. Мещанінова» ХМР 

(пров. Балакірєва, 3А)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 057 725 81 64

+38 050 323 59 56

Збінська Марина Володимирівна 

ДУ «Інститут загальної і невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева НАМН України» 

(в’їзд Балакірєва, 1)

Понеділок — п’ятниця: з 09:00 до 12:00

+38 050 149 71 95 

+38 068 659 79 67

Зарудний Олег Олександрович 

КНП «Міська багатопрофільна лікарня №18» ХМР 

(вул. Краснодарська, 104)

Вівторок, середа, четвер, п’ятниця: з 08:30 до 11:00

+38 068 889 50 20

Аржанніков Іван Сергійович 

КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» ХМР (просп. Олександрівський, 122)

Понеділок — п’ятниця з 08:30 до 11:30

+38 057 725 09 69

Тютюнник Ірина Вячеславівна.

Ви можете здати кров в Харківській області:

КНП «Красноградська центральна районна лікарня» (вул. Шиндлера, 87)

Через п’ятницю

16 та 30 июня з 08:00 до 12:00

+38 099 563 95 03

Фесенко Микола Олексійович

КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» (вул. Машинобудівників, 29)

щочетверга з 08:00 до 12:00

+38 057 457 71 03

Козлов Володимир Володимирович

КНП «Первомайська центральна районна лікарня» (вул. Світанкова, 3)

Через четвер

15 та 29 червня з 08:00 до 12:00

+38 066 160 40 04

Крестиліна Раїса Олексіївна

Відділення трансфузіології «Чугуївська центральна районна лікарня ім.М.І.Кононенка»
щосереди з 07:00 до 11:30

+38 066 994 30 52

Мосенцева Валентина Віталіївна

КНП «Зміївська центральна районна лікарня» ЗРХО (Таранівське шосе 1Б)

Щовівторка з 08-00 до 12-00

+38 063 306 32 99

Гусейнова Наргіз Магерамівна

Бути донором – почесна і благородна справа!!! Робити добро легко!!!

Пам’ятайте: лише півлітра донорської крові може врятувати життя трьох пацієнтів! Можливо, саме Ваша кров подарує життя людині, яка зазнала лих

Разом до Перемоги!